Через 8 десятиліть після створення Міжнародного валютного фонду (МВФ) країни світу можуть і повинні укласти велику угоду, щоб реформувати структуру управління Фондута вирішити проблеми, з якими він стикається.За нинішнього стану справ МВФ дедалі менше здатен виконувати те, чого від нього очікують.
Світ потребує ефективного Міжнародного валютного фонду. Після спалаху коронавірусу країни мають величезну заборгованість, а ризик нових потрясінь, спричинених глобальним потеплінням і появою нових патогенних мікроорганізмів, збільшується. Зростає також протекціонізм (іноді замаскований під інтереси безпеки), що перешкоджає традиційним шляхам розвитку. У той час як економіки слабшають, ніхто не хоче приймати відчайдушних людей, які продираються крізь джунглі або забираються на хиткі переповнені човни, щоб знайти гідне життя.
Нам потрібен надійний посередник, який допоможе країнам домовитися про справедливі правила міжнародної валютної торгівлі (зокрема щодо субсидій), вказуватиме на їхніх порушників, критикуватиме погані дії та виступатиме кредитором останньої інстанції для країн, які опинилися в скрутному становищі. На жаль, незважаючи на високі професійні стандарти керівництва та персоналу, МВФ стає дедалі гірше підготовленим до виконання цих завдань.
Проблеми організації полягають в анахронічній моделі управління.
• Більшість ключових рішень, зокрема щодо кредитування країн, приймаються Виконавчою радою МВФ, де члени G7 мають найбільшу владу.
• США де-факто мають право вето, а вага голосів Японії перевищує вагу голосів Китаю, хоча економіка останнього менша за японську.
• Індія також має набагато менше голосів, ніж Велика Британія чи Франція, незважаючи на те, що її економіка більша і швидше зростає, ніж у двох останніх.
Оскільки колишні домінуючі світові держави відмовляються поступатися, недостатнє представництво швидкозростаючих економік, що розвиваються, зберігається. У той же час уже не є очевидним, що старі потуги все ще мають глобальні інтереси в серці. У роки після Другої світової війни на Сполучені Штати як на єдину економічну наддержаву можна було покластися в тому, що вони гратимуть за правилами і загалом стоятимуть над сутичкою. Але в міру того, як вони ставали дедалі більш стурбованими, що їх обходять з флангу, СШАперетворилися з арбітра на гравця. Колись вони вважали, що відкритість іде на користь усім, але тепер дедалі більше прагнуть до відкритості лише на власних умовах.
Якість кредитних рішень МВФ також може погіршитися. Коли МВФ надає кредити, звичайно, типово, що країни, які перебувають у скрутному економічному становищі й мають добрі стосунки з ним, отримують більше підтримки на легших умовах. Хоча на кредитування МВФ завжди впливали політичні чинники, у минулому воно було більш успішним завдяки зовнішній підтримці впливових членів Виконавчої ради, наприклад, під час мексиканської кризи1994 року, коли США зробили значний внесок у порятунок країни.
Тепер, коли фіскальні ресурси обмежені навіть у G7, МВФ дедалі частіше доводиться ризикувати власним капіталом, оскільки впливові члени Ради директорів, не маючи власних інтересів у цій грі, спрямовують кредити своїм друзям і сусідам. Ще гіршим є те, що таке особливе ставлення може навіть не допомогти позичальникам, багато з яких воліли б, щоб їх тримали на короткому повідку.
Таким чином, структура управління МВФ матиме дедалі згубніший вплив на його діяльність.
Але чи не призведе це до хаосу, якщо вага голосів у МВФ буде перерозподілена відповідно до нинішнього розподілу економічної влади? Чи не заблокує Китай кредитування країн G7 і навпаки? Чи не є дисфункціональне управління кращим, ніж абсолютний параліч організації?
Можливо, відповідь на це питання є ствердною, і саме тому реформа розподілу голосів країн повинна включати фундаментальні зміни в управлінні МВФ.
– Виконавча рада більше не повинна голосувати за операційні рішення, у тому числі окремі програми кредитування.
– Натомість топ-менеджменту МВФ слід надати свободу дій для прийняття операційних рішень на користь глобальної економіки, а Виконавча рада встановлюватиме лише загальні керівні принципи і регулярно стежитиме за їхнімдотриманням.
– Більше того, Рада повинна стати органом управління, як і компанія. Це означатиме, що вона визначатиме мандат діяльності організації, призначатиме та змінюватиме керівництво, контролюватиме загальну ефективність роботи організації, але не контролюватиме щоденні рішення. Усі операційні рішення мають бути деполітизовані. Насправді це те, що хотів би бачити Джон Мейнард Кейнс, коли створював МВФ. Побоюючись надмірного впливу США, він запропонував створити Раду директорів-нерезидентів, що в епоху обмежених комунікацій і пароплавів означало невиконавчу раду та уповноважене керівництво.
На цю пропозицію можна висунути кілька заперечень.
– Перше полягає в тому, що економічно сильні країни не захочуть віддавати ресурси своїх платників податків МВФ, якщо не зможуть здійснювати повний контроль за їхнімвикористанням. Але це саме те, чого країни з домінуючою роллю в Раді директорів уже очікують від решти світу.
– Друге заперечення полягає в тому, що держави, які розвиваються, зокрема Китай, можуть не погодитися на зміну структури МВФ у той час, коли вони самі стоять на порозі здобуття влади. Але якщо ці країни не приймуть жодних змін, то їх не приймуть і старі держави. Нещодавній, 16-й, загальний перегляд квот не приніс значних змін у розподілі місць у Раді директорів. Того ж самого можна очікувати, якщо старі та нові держави не укладуть велику угоду.
– І нарешті, країни не хотіли б, щоб бюджетні ресурси витрачалися необраним керівництвом, яке є нечутливим до потреб народів світу. Політичні міркування продовжуватимуть відігравати певну роль. Члени Ради директорів, призначені урядами, призначатимуть топ-менеджерів МВФ, яким даватимуть широкі вказівки, що ґрунтуватимуться на оцінці урядами політичної ситуації. Наприклад, правила кредитування можуть бути пом’якшені, якщо члени Ради вважатимуть це за потрібне. Різниця полягає в тому, що правила будуть застосовуватися однаково до всіх країн. Впливові друзі країн, які опинилися в скрутному становищі, як і раніше, зможуть допомогти, але вони повинні будуть робити це поза межами програми МВФ, а не в обхід правил.
Тож через 8 десятиліть після створення МВФ світ може йповинен укласти велику угоду, щоб реформувати структуру управління Фонду та вирішити проблеми, з якими він стикається.
Альтернативою цьому можуть бути лише незначні зміни і спостереження за тим, як організація втрачає свою актуальність.
Міжнародний валютний фонд рекомендує Україні подвоїти зусилля щодо мобілізації внутрішніх доходів. Фонд не виступає за підвищення ставок.
Про це заявила Ера Дабла-Норріс, заступник директора департаменту МВФ з фінансових питань, повідомляє РБК-Україна з посиланням на брифінг у Вашингтоні.
“З точки зору пріоритетів ми вважаємо, що владі (України, – ред.) необхідно продовжувати відновлювати стійкість заборгованості”, – сказала вона.
За її словами, щодо цього є два важливі аспекти. Перший – завершити реструктуризацію зовнішнього комерційного боргу відповідно до програмних зобов’язань. І другий – справді подвоїти зусилля щодо мобілізації внутрішніх доходів та прискорити реалізацію своєї Національної стратегії доходів
“Що тут важливо, то це те, що стратегія спрямована не тільки на збільшення доходів, мобілізацію доходів, а й на фундаментальну зміну податкової системи”, – зазначила Дабла-Норріс.
Представник фонду нагадала, що Стратегія спрямована на скорочення ухилення від сплати податків, уникнення податків, покращення дотримання податкового законодавства та, у ширшому розумінні, підвищення справедливості та рівноправності податкової системи.
“І МВФ давно виступає за те, щоб країни не підвищували ставки. Йдеться про розширення бази та створення максимально справедливих та рівноправних податкових систем”, – додала Дабла-Норріс.
Підвищення податків, запропоноване урядом України, може вплинути на готовність західних країн надавати допомогу Києву. Реальність диктує необхідність таких заходів.
Про це заявив глава місії в Україні Гевін Грей, повідомляє РБК-Україна з посиланням на дискусію Центру економічної стратегії (ЦЕС).
Як зазначив Грей, донори очікують, що Україна ставатиме дедалі самостійнішою. “Потреби у державних видатках залишаться значними у середньостроковій перспективі, і, отже, прогрес у прийнятті податкового пакету вплине на готовність донорів продовжувати підтримувати Україну”, – сказав Грей.
Глава місії МВФ заявив, що в Україні відбулися дуже жваві дебати щодо податкового пакету.
“Я вітаю той факт, що є інтерес і здорові дебати щодо заходів економічної політики, і ми побачили коментарі, підняті представниками бізнес-спільноти та громадянського суспільства, насамперед щодо дотримання податкового законодавства, ухилення від сплати податків і ухилення від сплати податків” , – додав він.
Грей наголосив на необхідності “якогось збільшення податкових надходжень”. “На жаль, реальність ситуації така, тож є логіка в пропозиції, яку було висунуто урядом”, – сказав глава місії МВФ.
У своєму останньому дослідженні Міжнародний валютний фонд (МВФ) склав рейтинг країн на основі очікуваних економічних показників на душу населення в 2023 році, ВВП Угорщини отримало несподіваний рейтинг.
Більшість найбагатших країн розташовані на двох найбагатших континентах: Північній Америці та Європі, де ВВП на душу населення становить 59 тисяч і 34 тисячі доларів відповідно.
Найбагатша країна Європи – Люксембург, із ВВП на душу населення майже 130 тисяч доларів.
Економічний успіх Люксембургу пояснюється не тільки виробництвом сталі, але й добре функціонуючим фінансовим сектором, який позитивно впливає на ВВП країни, який у 415 разів перевищує економічні показники найбіднішої країни в списку.
Завдяки низьким ставкам корпоративного податку, сприятливому діловому середовищу та висококваліфікованій робочій силі ВВП Ірландії в останні роки почав стрімко зростати і на даний момент на душу населення припадає 107 тисяч доларів. Далі йде Швейцарія з 94 тисячами доларів ВВП на душу населення.
У першу десятку найкращих також увійшли Катар, Норвегія, Сінгапур, США, Ісландія, Австралія та Данія.
Хоча Угорщина не потрапила на вершину списку, все ж опинилася на несподіваній позиції серед 190 учасників. Із 20 119 доларами вона посідає 57 місце, випереджаючи Румунію, Польщу та Хорватію. Незважаючи на те, що Угорщину випереджають Словаччина та Словенія, список, складений відповідно до ВВП країн, все ж свідчить про позитивні результати.
Водночас слід зазначити, що ВВП на душу населення не є точним показником добробуту, оскільки лише дає уявлення про економічні показники країни, не беручи до уваги фактори, пов’язані зі збільшенням виробництва, але які згубно впливають на загальний добробут. Такими є забруднення навколишнього середовища, проблеми зі здоров’ям і збільшення витрат, які, хоча і збільшують ВВП, не сприяють покращенню якості життя.
У кінці списку – найбідніші
Більшість найбідніших країн світу знаходяться в Африці. У Бурунді, найменшій країні Африки з населенням 13 мільйонів, ВВП на душу населення становить 308 доларів, країна посідає останнє місце в списку. Через постійні громадянські війни та високий рівень корупції, з країни до Європи масово вирушають мігранти.
Другий і третій найнижчі показники ВВП на душу населення – у Сьєрра-Леоне та Малаві, де показник ВВП на душу населення приблизно на 200 доларів перевищують показник Бурунді.
Усі 20 найбідніших країн світу, за винятком Ємену, розташовані в Африці.
Українська влада в листі про наміри до керівництва МВФ (Меморандумі) зобов’язалася реформувати систему пенсійного та соціального забезпечення.
Про це повідомляє РБК-Україна з посиланням на Меморандум із МВФ.
„Ми зробимо суттєві зміни в системах пенсійного та соціального забезпечення після комплексних реформ у соціальній політиці”, – йдеться в документі.
Реформи включатимуть покращення адресності та перевірки потреби соціальної допомоги відповідно до концепції соціальної політики.
„У міру скорочення витрат на оборону ми будемо прагнути направити ресурси на витрати на відновлення та реконструкцію, а також мережу соціального захисту для задоволення повоєнних потреб суспільства та вразливі верстви населення”, – наголошується у Меморандумі.
Меморандум із МВФ підписали президент України Володимир Зеленський, прем’єр-міністр Денис Шмигаль, міністр фінансів Сергій Марченко та голова НБУ Андрій Пишний. Він містить добровільні зобов’язання влади країни здійснити певні кроки.
Міжнародний валютний фонд найближчим часом оголосить про нову чотирирічну програму кредитування України на 15,6 млрд доларів.
Про це повідомляє РБК-Україна з посиланням на The Financial Times.
За даними видання, оголошення про програму буде зроблено за кілька днів.
Зазначається, що на МВФ чинять тиск, щоб він надав більш комплексний пакет допомоги для України, яка була економічно спустошена повномасштабним вторгненням Росії в лютому 2022 року.
У своїй заяві МВФ підтвердив, що переговори з українською владою були продуктивними, і було досягнуто прогресу.
„Спираючись на цей прогрес, співробітники та влада розраховує завершити обговорення найближчими днями”, – зазначив постійний представник МВФ в Україні Ваграм Степанян.
Нагадаємо, раніше МВФ надав Україні екстрене фінансування у розмірі 2,7 млрд доларів, а у грудні минулого року затвердив чотиримісячну програму для країни, спрямовану на зміцнення економіки та підготовку її до отримання великого кредиту із фонду.
З 8 по 15 березня у Варшаві працюватиме місія Міжнародного валютного фонду, де будуть обговорюватись параметри потенційної майбутньої програми.
Про це повідомив міністр фінансів Сергій Марченко в ефірі телемарафону, передає Укрінформ.
„Найближчі наші орієнтири – це місія (МВФ, – ред.) яка буде найближчим часом у Варшаві, з 8 по 15 березня. Де ми будемо обговорювати параметри потенційної майбутньої програми. Там узгоджуватимемо і умови, і обсяги”, – сказав Марченко.
Він зазначив, що говорити про конкретні деталі поки ще зарано, адже є багато питань внутрішніх дискусій МВФ, тому Україні доведеться попрацювати.
„Думаю, знайдемо необхідні рішення, щоб, починаючи вже з квітня, у нас була повноцінна програма з Фондом”, – сказав Марченко.
Нагадаємо, 20 лютого директор-розпорядник МВФ Крісталіна Георгієва відвідала Україну з візитом. Вона високо оцінила діяльність Української держави та всіх інституцій, які продовжують роботу попри повномасштабне російське вторгнення.
Прем’єр-міністр Денис Шмигаль провів у Києві зустріч із Георгієвою та командою МВФ і повідомив, що в Україні розраховують на старт нової програми обсягом понад 15 млрд доларів. Планується, що програма складатиметься з двох частин: негайна фінансова підтримка та підтримка структурних реформ, що сприятимуть відновленню.
Міжнародний валютний фонд вже за кілька тижнів завершить підготовку програми підтримки України, наразі план має бути схвалений керівництвом Фонду.
Про це заявила директорка-розпорядниця МВФ Крісталіна Георгієва в інтерв’ю CNBC.
Георгієва підкреслила, що рішення про нову програму мають прийматись оперативно, оскільки час не грає на руку Україні в цих надзвичайних умовах війни.
„Ми говоримо про кілька тижнів, це не дуже довгий період часу”, – додала вона, відповідаючи на запитання щодо термінів реалізації програми.
За словами Георгієвої, у МВФ впевнені, що Україна виконує свої вимоги щодо фіскальної політики, управління, боротьби з корупцією та стабільності фінансового сектору.
„У нас є країна, де працюють інституції. Де виплачуються пенсії. Де існують соціальні послуги. Де уряд зацікавлений у продовженні реформ, навіть коли падають бомби”, – пояснила директорка МВФ.
Загалом у МВФ оцінюють, що Україні цього року може знадобитися фінансова підтримка на суму в межах 40-48 млрд доларів.
Георгієва додала, що окрім підтримки української економіки в умовах війни, реформи також допоможуть „прискорити” зусилля України, спрямовані на вступ до ЄС.
Відповідно, одним з пріоритетів співпраці МВФ та України є допомога в напрямку приєднання країни до ЄС.
