Гігантський іранський нафтопровід може бути завершений до березня

Значного прогресу було досягнуто в будівництві геополітично дуже важливого газопроводу Горе – Яск і розпочато роботи на підводних ділянках, повідомив інформаційний портал Oilprice.com. Згідно з планами, мережа буде готова до березня, що стане важливою віхою в історії Ірану, адже дозволить йому змінити певні рамки звичного світового ринку нафти.

Ще 2019 року Іран вирішив побудувати новий нафтовий термінал в Оманській затоці, щоб експортні партії можна було завантажувати на танкери. Більш ніж 1000-кілометровий трубопровід транспортуватиме сировину з Горе до Яска, який знаходиться на океанічному узбережжі затоки.

Після прокладання морських трубопроводів розпочнеться випробувальний запуск, аби перевірити, чи справді зможе система перекачувати 350 000 барелів нафти на день на відстань приблизно 1100 км.

Експортний термінал у Яску зберігатиме загалом 10 мільйонів барелів сирої нафти на першій фазі із загальною кількістю 20 резервуарів, кожен ємністю 500 000 барелів. На другому етапі планується збільшити потужність сховища ще на 30 мільйонів барелів.

Для порівняння: на початку 2021 року щоденне споживання рідкого палива (тут ідеться переважно про продукцію нафтової промисловості) становило близько 95 мільйонів барелів.

Звичайно, набагато більше значення має завершення будівництва нової системи трубопроводів, підключених до нафтового комплексу за межами Ормузької протоки. Новий нафтовий термінал на півдні Ірану означає, що нафтові танкери не будуть або не завжди матимуть проходити через приблизно 40-кілометрову та 60-кілометрову стратегічну браму, яка веде до Перської затоки. Більше того, на другому етапі паралельно з розширенням ємностей для зберігання планується побудувати сервісні приміщення для VLCC, другого за величиною танкера, вартість яких становить 200 мільйонів доларів.

Загалом значна частина експорту нафти Ірану відтак могла б відправлятися з пунктів призначення за межі Перської затоки, з Ормузької протоки, заощаджуючи витрати.

Окрім того, є ще одна дуже важлива причина, чому Іран почав розвивати цей проєкт, що, імовірно, буде реалізований за будь-яких обставин.

Нинішня логістична модель іранської нафти нестійка, оскільки 90% запасів і переробки зосереджені в одному місці – на острові Харг у Перській затоці, що дає величезну можливість зруйнувати нафтовий сектор Ірану країнам, які є його ворогами. Приблизно третина світової торгівлі нафтою ускладнюється через Ормузьку протоку, тому погроза перекрити її залишатиметься сильною геополітичною зброєю з негайними економічними наслідками в руках Тегерану, США або їхніх союзників, які мають армію, здатну зробити це, перешкоджаючи постачанню нафти.

У той же час завдяки диверсифікації Іран має можливість продовжувати експортувати значну кількість сирої нафти, незважаючи на міжнародні та американські санкції, незалежно від інших сховищ чи нафтових установок у протоці. Це також може спростити доставку іранської нафти до Китаю та Індії.

Джерело: origo.hu