Канал «Стамбул»: неможливо можливий проєкт

Грандіозний задум, проєкт тисячоліття, божевільний намір – все це про один і той самий план – будівництво каналу «Стамбул». Проєкт, анонсований Реджепом Таїпом Ердоганом ще 2011 року, в часи його прем’єрства, набирає конкретних обрисів і має тріумфально завершитися у 2023 році під святкування 100-річчя з дня проголошення Турецької Республіки.

Наразі проєкт – на стадії остаточного затвердження, але вже може похвалитися рекордними за тривалістю та градусом напруження обговореннями й суперечками у колах – від екологів та урбаністів до політиків найвищого рівня.

“НОВИЙ” ПРОЄКТ СТОРІЧНОЇ ДАВНИНИ

Загалом реалізація таких проєктів із будівництва штучних каналів у світовому масштабі – не нова справа. З розвитком людства та технічним прогресом, зростанням необхідності долання значних відстаней за короткий час, швидкого переправляння величезних вантажів, було реалізовано кілька масштабних проєктів. Як відомо, у листопаді 1869 року, після 11 років будівництва відкрили Суецький канал, з часом і він перестав «справлятися» – й у 2015 році було відкрито «новий» Суецький канал, який проходить паралельно старому, поєднуючи ще однією «ниткою» Індійський океан та Середземне море. Реалізація другого етапу – розширення каналу коштувала Єгипту 8,5 млрд доларів США та зайняла всього один рік.

Ще один приклад – найбільш складний будівельний проєкт, здійснений людством, – Панамський канал, який з’єднав Тихий та Атлантичний океани. З початку успішної (другої) спроби будівництва у 1904 році до першого використання в 1914 році минуло десятиліття, а офіційно канал було відкрито у червні 1920 року. У 2016 році канал також пережив розширення – його було відкрито повторно – після майже десятилітньої реконструкції.

У порівнянні із Суецьким каналом, довжина якого – 160 км, та Панамським – 82 км, «новий» Босфор не такий вже й грандіозний проєкт – всього до півсотні кілометрів. Та й ідея його побудови – не з нових. Ще за часів Османської імперії існували наміри прорити канал паралельно Босфорському, але для їхньої реалізації на ті часи потрібно було витратити колосальні ресурси. Це стало на заваді. Та й простота реалізації також досить оманлива. Складність нинішнього проєкту полягає в тому, що канал пролягатиме в сейсмічно небезпечній зоні, може повністю змінити екосистему регіону, а частина європейського боку Стамбула фактично стане островом. Ще і терміни встановлені стислі – канал планують побудувати до 2023 року – 100-річчя з Дня республіки.

ЕКОЛОГИ: І “ЗА”, І “ПРОТИ”

Турецькі екологи вже давно б’ють на сполох через те, що кораблі, які проходять Босфором, забруднюють навколишнє середовище, «отруюють» життя мешканців 16-мільйонного (за офіційними даними) та 20-мільйонного (за неофіційними даними) мегаполісу. І сам природний канал міліє, у тому числі не витримуючи навантаження. Окрім того, у разі аварії та виливу нафти під час переходу нафтотанкерів Босфором, це може мати катастрофічні наслідки для й так порушеної екосистеми. І якщо додати до цього ще й незадоволення самих власників кораблів необхідністю очікувати, іноді тижнями, в черзі на прохід по Босфору, то спорудження штучного каналу могло б стати дуже вигідною альтернативою для всіх.

Але тут знову ж першими сказали своє слово екологи («Uluslararası politika açısından Kanal İstanbul: 310 milyon insan için bir risk»). На їхнє переконання, втручання такого масштабу, а саме злиття вод Мармурового та Чорного морів, може мати ще більш масштабні негативні наслідки, ніж надмірне використання Босфору. А саме йдеться про підвищення рівня сірководню в Мармуровому морі після його «злиття» з Чорним, що може привести до загибелі деяких представників флори та фауни, а також загрожує неприємним запахом з каналу.

Ще одне – перетворення історичного центру та ділових кварталів європейської частини Стамбула на острів, на переконання експертів, теж несе загрозу не лише природі, а й історичним та археологічним пам’яткам, якими багатий цей регіон.

Крім того, викликає занепокоєння сейсмічна ситуація. Стамбул розміщений в сейсмонебезпечній зоні. Сейсмологи переконані – шкода неминуча, але масштаб її впливу на сейсмічну ситуацію в регіоні поки ніхто прогнозувати не береться. Лиш попереджають, що «ціна» людського втручання в природний задум може бути непомірно високою. Тим більше, сейсмологи, без прив’язки до будівництва каналу, обіцяють, що у найближчі два-три десятиліття на місто чекає потужний руйнівний землетрус, жертвами якого можуть стати до півмільйона людей, а кілька мільйонів втратять своє житло. І чим більшою буде забудова та густота населення, тим більших руйнувань та втрат слід очікувати. Під тиском всієї кількості аргументів та за результатами проведених дослідницьких бурінь, маршрут пролягання каналу було змінено, але про повну відмову від його побудови, мови не йшло.

ПРОЄКТ ІМПЕРСЬКОГО МАСШТАБУ

Слід згодитися, задум вражаючий та грандіозний. Протяжність водної артерії складе 45-50 км, ширина нового каналу – близько 400 м, а глибина – близько 25 м. «Стамбул» буде прокладений паралельно Босфору і стане його альтернативою, пройшовши по території районів Кючюкчекмедже, Сазлидере и Дурусу. За добу по каналу зможуть проходити до 160 вантажних кораблів. Для порівняння – у перші 6 місяців цього року через Босфор приходило від 100 до 120 кораблів щодня (найменше в лютому, найбільше – в березні).

Вартість проєкту, за попередніми підрахунками, становитиме 50 млрд доларів США. Ця цифра може змінитися в процесі будівництва.

Через Босфор-«близнюк» планують побудувати 10 мостів. На його берегах розкинуться парки, культурні, мистецькі та виставкові центри, конференцзали та музеї, сучасна житлова забудова, модернові офісні центри-хмарочоси. У центрі композиційного облаштування каналу розміщуватиметься грандіозна за розмірами мечеть із 6-ма мінаретами.

Одним із масштабних об’єктів, який також буде об’єднаний з новим каналом у спільну систему, стане аеропорт «Стамбул», введений в експлуатацію у жовтні минулого року. Озеро Кючюкчекмедже, яке знаходиться неподалік новозбудованого аеропорту, теж стане частиною каналу. З цього боку каналу також планують облаштувати яхтову маріну. Вздовж каналу планують зводити будівлі у різних архітектурних стилях, зокрема за традиціями таких країн як США, ФРН, Японія, Китай, Іран, Бразилія, Іспанія, Італія, Індія, Франція та інших. Фактично на берегах каналу розкинеться абсолютно нове, побудоване з нуля місто, з населенням 7,5 млн людей, а площа мегаполісу разом із каналом становитиме 453 млн кв. м. За задумом проєктантів, це буде одне з найбільш озеленених міст такого розміру в світі, яке завдяки продуманій транспортній інфраструктурі не буде обтяжене надмірним трафіком. Особливо видовищним обіцяє бути й ансамбль хмарочосів різної форми та дизайну, який складатиметься з будівель висотою близько 100 метрів, що височітимуть в ряд на одному з берегів каналу. У будівництві планується залучити близько 5 тисяч людей.

ПОЛІТИКА ПОПЕРЕДУ ЕКОЛОГІЇ

Будівництво каналу «Стамбул» внесе зміни не лише в екосистему та рух кораблів між Чорним та Мармуровим морями, а й кардинально вплине на політичну складову. Справа в тім, що прохід у Чорне море по Босфору регулюється Конвенцією Монтре 1936 року. Зокрема, документом закріплюється свобода проходу через протоки, як у мирний, так і у воєнний час, для торговельних суден усіх країн, у той час як режим проходу військових кораблів – для причорноморських і нечорноморських держав – різний. Так для військових кораблів нечорноморських держав термін перебування у Чорному морі, після проходження Босфору, обмежений 21 добою. Фактично, канал може створити суперечливий прецедент для «обходу» міжнародної конвенції, якщо вхід у Чорне море відбуватиметься не через Босфор. Раніше, коли відносини Туреччини з НАТО, зокрема зі США, були більш дружніми, й в Анкарі заявляли про необхідність більш потужної присутності Альянсу в Чорноморському регіоні на противагу «перетворення Чорного моря в російське», будівництво каналу окреслювало таку перспективу як досить позитивну. Нині ж, коли реалії відносин Туреччини із Заходом суттєво змінилися у бік погіршення, можливість проходу в Чорне море натовських кораблів та їхнє там тривале перебування – вже не виглядають настільки райдужно для самої Туреччини. В експертних колах навіть заговорили про небезпечне для Туреччини нарощування сил, у кількох сусідніх із країною регіонах, зокрема в Сирії, у Середземномор’ї, а з побудовою каналу – ще й на Чорному морі.

Чи реальна ця загроза у разі повного володіння Туреччиною новим каналом та регулювання проходів по ньому – питання риторичне й досить передчасне, адже наразі роботи з будівництва ще не розпочато, а лише оголошено про остаточне затвердження маршруту та близьке проведення тендеру. Так само невідомо, хто фінансуватиме такий коштовний проєкт. Деякі турецькі ЗМІ відреагували на оголошену вартість будівництва з іронією – коміксами на кшталт «їсти припинимо – зате канал побудуємо», інші – повідомили про зацікавленість іноземних інвесторів, зокрема катарських.

Туреччина святкуватиме своє 100-річчя 29 жовтня 2023 року й у програмі розвитку країни «Стратегія – 2023» включено 30 великих інфраструктурних проєктів. Планується, що весь 2023 рік буде наповнений знаковими для всієї нації подіями. В планах – політ турецького космонавта в космос, запуск першої в країні АЕС, побиття світового рекорду по кількості пляжів з блакитним прапором. Навіть вступ країни до Євросоюзу раніше планували здійснити саме до 2023 року.

Канал «Стамбул» – у пріоритетному списку великих 100-річних досягнень і перемог, тому наразі можемо бути певними, що для його реалізації буде докладено максимум можливих і неможливих зусиль.

Ольга Будник, Анкара

Укрінформ