Коли Україна перейде на накопичувальні пенсії?

До Верховної ради внесено законопроект №9212 “Про загальнообов’язкове накопичувальне пенсійне забезпечення”, згідно із яким українці зможуть здійснювати додаткові індивідуальні пенсійні накопичення на старість. При цьому, солідарна пенсійна система залишиться.

На юридичному рівні, в Україні прописана трирівнева пенсійна система. Однак, фактично в Україні працює тільки її перший рівень — солідарна система пенсійного забезпечення, головний принцип якої полягає у сплаті податків працездатними людьми, а через Пенсійний фонд здійснюється виплати пенсіонерам.

В листопаді 2022р. парламент відклав питання щодо накопичувальної системи, адже і в мирний час перехід із солідарної на накопичувальну пенсійну систему вимагає вирішення багатьох складнощів. Чому саме зараз повернулися до питання впровадження накопичувальної системи?

Відтак, головна проблема солідарної системи в тому, що на початку року в Україні налічувалося 10.8 млн пенсіонерів, а після війни їх ряди поповняться військовими пенсіонерами, з інвалідності, одержувачами пенсії по втраті годувальника, тощо. Тому, якщо зараз один працюючий утримує одного пенсіонера, то з часом цей розрив тільки посилиться. Уже зараз сплачених податків не вистачає, а тому пенсійний фонд України є переважно дотаційним. Як наслідок, мінімальна пенсія в Україні становить 2304 грн, що дорівнює близько 60 євро, і цього очевидно недостатньо для життя ані в умовах війни, ані в мирі.

Накопичувальна система передбачає, що кожен працюючий відраховує із своєї зарплати певний відсоток у державній або недержавний пенсійний фонд. Як передає Слово і діло, на сьогоднішній день, лише 9% українців накопичують кошти на старість за допомогою недержавного страхування.

Новим законом передбачено обов’язкову участь українців у системі накопичувального пенсійного забезпечення до досягнення 55 років. Роботодавців зобов’яжуть сплачувати пенсійні внески на користь таких найманих працівників, а держава співфінансуватиме такі внески з держбюджету на паритетних засадах.

З працівників у перший рік роботи накопичувальної системи відраховуватимуть 1% із зарплати щомісяця і стільки ж від держави. У другий рік відсоток збільшать до 1,5, а в третій і наступні роки із зарплати працівника щомісяця відраховуватимуть 2% і стільки ж за рахунок держави.

Важливим моментом є те, що співробітник зможе робити добровільні внески, щоб відкладати собі на пенсію. При виході на пенсію накопиченою сумою можна буде розпоряджатися на власний розсуд: зняти їх відразу, встановити для себе виплати по частинах, подарувати чи передати в спадок.

До 2026р. внески громадян акумулюватимуться в державному пенсійному фонді, а після 2026-го українці зможуть самі обирати недержавний пенсійний фонд для сплати внесків.

Однак, міністр соціальної політики України Оксана Жолнович в ефірі телемарафону повідомила, що для того, щоб покрити всі видатки і зберегти ці кошти, потрібно відраховувати не менше 8-10 % заробітку до системи накопичувального пенсійного забезпечення. А зазначених у законопроекті 3% буде замало. Про це пише Укрінформ.

Щоб обов’язкове пенсійне накопичення запрацювало, необхідно перед цим створити відповідну інфраструктуру. Оксана Жовнович зауважила про необхідність створення державного накопичувального банку, побудову цифрової системи збору та адміністрування коштів. Пізніше до системи зможуть долучитися приватні структури та недержавні пенсійні банки. Однак, навіть ухвалення закону та старт його виконання ще не означає початок збору коштів, адже спочатку потрібно все підготувати, — підкреслила міністерка соцполітики.

Економіст і аналітик Борис Кушнірук говорить про те, що обов’язкова накопичувальна система — це обов’язкові додаткові внески, що означає додаткове навантаження на пенсійний фонд і додатковий дефіцит бюджету. В коментарі Слово і діло, експерт також скептично оцінює ідею авторів законопроекту щодо вкладення зібраних грошей в українську економіку, адже наразі не йдеться про стабільність інвестицій у воюючої країні. Експерт ставить під сумнів ефективність управління цими фінансами та відсутність зловживань та корупційних ризиків чи ризиків неефективного менеджменту.

Оксана ЧОПАК