Тіньова економіка як фронт усередині країни

В Україні йде війна, бізнес працює на межі, бюджет шукає кожну гривню. Але паралельно з усім цим живе й дихає тіньова економіка. За оцінками Мінекономіки, в «тіні» перебуває близько 30–40% ВВП, і це одна з найболючіших тем для країни, яка намагається одночасно оборонятися, реформуватися і залучати інвестиції. Про це йдеться у колонці економіста Олега Гетмана на сайті РБК-Україна.

Зарплати в конвертах: буденна схема з мільярдними втратами

Найбільша діра в бюджеті — це не екзотичні офшори, а зовсім буденна практика: зарплати в конвертах. За підрахунками аналітиків, саме вона коштує державі від 140 до 280 мільярдів гривень щороку. Схема проста: роботодавець показує мінімум «білої» зарплати, а решту видає готівкою або проводить через «сірі» механізми. Формально всі задоволені: працівник отримує більше «на руки», роботодавець економить на податках та внесках.

«Сірий» імпорт і контрабанда: коли чесний бізнес програє

Другий гігантський пласт тіньової економіки — контрабанда і «сірий» імпорт. Втрати бюджету тут оцінюють у діапазоні 120–185 мільярдів гривень на рік. Йдеться не лише про дрібні партії товарів у багажнику авто, а про системні схеми: заниження митної вартості в інвойсах, використання фіктивних компаній, декларування товарів за «зручними» кодами, які дають нижчі податки і мита.

У результаті той, хто працює чесно й показує реальні ціни, програє конкуренцію тому, хто завозить той самий товар, але «в сірій зоні».

Офшори: менша, але все ще болюча частина проблеми

Офшори, які колись були символом тіньових схем, на цьому фоні вже не виглядають головним ворогом. За словами Олега Гетмана у колонці для РБК-Україна, через міжнародний тиск, правила прозорості, зокрема в межах ініціатив на кшталт BEPS, а також валютні обмеження, класичні офшорні конструкції стали дорогими та малодоступними для масового бізнесу.

Ними продовжують користуватися великі компанії та найзаможніші українці, але масштаб таких схем суттєво менший, ніж у сегменті зарплат «у тіні» чи «сірого» імпорту. Орієнтовні втрати бюджету від виведення прибутку за кордон зараз оцінюють на рівні близько 12–14 мільярдів гривень на рік. Це багато, але не порівняно з тим, що країна втрачає на «конвертах» і контрабанді.

Що вже вдалося частково перекрити

За останні роки держава все ж змогла частково перекрити деякі «чорні дірки». Створення ПДВ-рахунків, єдиного реєстру податкових накладних та системи моніторингу ризикових операцій ускладнило формування фіктивного ПДВ-кредиту, який раніше був одним із популярних інструментів для викачування грошей із бюджету.

Краще оцифрування даних щодо землі та нерухомості зменшує можливість просто «заховати» об’єкт, який не існує в жодних реєстрах. Є певний прогрес і в боротьбі з незаконним обігом підакцизних товарів — алкоголю, тютюну, пального: частину контрафакту та «чорного» ринку вдалося витіснити. Та водночас експерти наголошують, що схеми не зникають, а змінюють форму і шукають нові лазівки.

Перезавантаження податкової, митниці та БЕБ

У своїй колонці на сайті РБК-Україна Олег Гетман детально пояснює, що точкових заходів уже недостатньо. Потрібні глибокі зміни в роботі ключових органів, які відповідають за податки й митницю. Йдеться про реальне перезавантаження Державної митної служби з залученням міжнародних фахівців, які не пов’язані з місцевими інтересами, про оновлення Державної податкової служби на основі законопроєкту №9243 з чіткими критеріями ефективності, а також про посилення Бюро економічної безпеки.

Для БЕБ експерти пропонують не просто додаткове фінансування, а й встановлення прозорих KPI, за якими суспільство та парламент зможуть реально оцінювати, наскільки цей орган справляється зі своєю роботою. Без зрозумілих цілей і відповідальності будь-яка реформа ризикує залишитися на папері.

Податковий розрив як головний індикатор успіху

Одним із ключових індикаторів успіху називають скорочення податкових розривів — так званого tax gap. Ця логіка закладена в законопроєктах №12359 та №12360, на які також посилається автор аналізу. Ідея проста: оцінювати не те, скільки перевірок провели чи скільки кримінальних справ відкрили, а наскільки реально скоротився розрив між тим, скільки податків мало б надходити до бюджету теоретично, і тим, скільки надходить фактично.

Така зміна фокусу дозволяє відійти від формального «галочкового» підходу до роботи податкових і правоохоронних органів і перейти до вимірюваного результату, який відчуває бюджет.

«Кущі ФОПів» і фіктивна самозайнятість

Окрема лінія дискусії стосується того, як боротися із зловживаннями спрощеною системою оподаткування. Так звані «кущі ФОПів», коли великий бізнес дробиться на десятки й сотні підприємців, дозволяють серйозно економити на податках. Експерти пропонують прописати в законодавстві запобіжники проти такої практики і водночас не душити справжній малий бізнес, для якого спрощена система є єдиною реальною можливістю працювати легально.

Банки, на думку аналітиків, теж мають відповідати за те, щоб не закривати очі на ризикові операції з підприємницьких рахунків, а критерії НБУ щодо таких операцій повинні реально працювати, а не залишатися формальністю. Ще один проблемний сегмент — так звана фіктивна самозайнятість, коли формально людина числиться фрилансером чи підрядником, а фактично виконує функції штатного працівника. Тут також потрібні чіткі, зрозумілі критерії, де закінчується нормальна гнучка зайнятість і починається схема ухилення від податків.

Дані, ІТ-системи та європейська інтеграція

У матеріалі РБК-Україна наголошується й на важливості ІТ-консолідації: ДПС, ДМС і Мінфін мають працювати на основі узгоджених і поєднаних баз даних, з тісною інтеграцією в європейські системи моніторингу ПДВ, акцизів і платіжної інформації. Обмін попередніми митними даними з іншими країнами дозволяє швидко пропускати «білий» товар і одночасно жорсткіше відсіювати підозрілі поставки.

Така інтеграція — не технічна дрібниця, а частина ширшого процесу євроінтеграції, де прозорість і контроль за обігом товарів і грошей є базовими вимогами до держави.

Чому тотальний контроль — хибний шлях

При цьому автори аналізу застерігають від спокуси «закрутити гайки» до межі тотального контролю, прикриваючись боротьбою з тінню. Ініціативи на кшталт радикального згортання спрощеної системи, безсудового блокування рахунків податковою чи повного доступу до банківської інформації всіх платників виглядають небезпечними. Вони можуть не вивести бізнес «з тіні», а навпаки ще глибше загнати туди тих, хто й так працює на межі.

У колонці підкреслюється, що замість нескінченних реформувань структур необхідне справжнє перезавантаження — із відкритими конкурсами, участю зовнішніх експертів і конкретними, вимірюваними цілями, які можна пояснити суспільству.

Оксана ЧОПАК