Вашингтонський аналітичний центр Heritage Foundation виключив Гонконг з індексу економічної свободи, оскільки з цього року його фінансова діяльність уперше контролюється Пекіном, – повідомив угорський портал Kitekintőз посиланням на видання South China Morning Post (SCMP).
Це рішення також має особливе значення, оскільки Гонконг очолював рейтинг протягом 25 років, до минулого року, коли Сінгапур витіснив його. Укладачі списку, опублікованого в четвер, своїм кроком хотіли висловити думку, що Пекін здійснює „повну владу” над містом.
Поряд їз Гонконгом, Макао також уперше цього року був внесений в список нижче Китаю.
„Цього року індекс вимірює лише економічну свободу незалежних країн, уряди яких здійснюють суверенний контроль над економічною політикою”, – йдеться в повідомленні аналітичного центру.
Відтак в оновленому індексі 2021 року більше немає Гонконгу і Макао, які є двома спеціальними адміністративними районами Китаю. За даними Heritage Foundation, хоча їх жителі й користуються більшою економічною свободою, порівняно з іншими особами на материковому Китаї, «події останніх років недвозначно продемонстрували, що діяльність цих регіонів, у кінцевому рахунку, контролюється Пекіном».
Щодо загального рівня економічної свободи, цього року Китай опустився на чотири позиції і займає 107 місце з 184, відразу після Уганди серед економік, оцінених „переважно не вільними”.
Цього року в списку вдруге лідирує Сінгапур, за ним слідують Нова Зеландія, Австралія, Швейцарія та Ірландія. Складаючи такий рейтинг, аналітики взяли до уваги 12 критеріїв: законодавство щодо нерухомості, цілісність уряду, ефективність судової влади, державні витрати, податкове навантаження, фінансова стабільність, свобода ведення бізнесу та роботи, грошово-кредитна політика, торгівля, інвестиції та фінансова свобода.
Гонконг утратив своє місце на вершині рейтингу в 2020 році після хвилі антиурядових протестів, що прокотилася містом у 2019 році та тривала кілька місяців. У відповідь на ситуацію, що відбулася, Пекін у червні минулого року затвердив новий закон про національну безпеку Гонконгу, який, серед іншого, забороняє сепаратистські дії, диверсію, тероризм та змову з іноземними країнами або зовнішніми елементами, які загрожують національній безпеці, і в деяких випадках дозволяє екстрадицію підозрюваних у цьому осіб до Китаю.
Надзвичайна суворість законодавства свідчить про те, що згідно із Законом про національну безпеку використання прапорів та написів із провокативними цілями, підбурювання до сепаратизму або скандування гасел такого змісту є правопорушенням, і ті, хто бере участь у таких діях, будуть затримані та притягнуті до кримінальної відповідальності. Критики закону стверджують, що він спрямований на придушення свободи міста. Представники влади в Пекіні та Гонконзі говорять про необхідність відновлення стабільності після антиурядових і антикитайських хвилювань. Крім того, фінансовий секретар Гонконгу Пол Чан оскаржив той факт, що столиця контролює фінансову діяльність автономних суб’єктів. Він назвав цю позицію необґрунтованою і «затьмареною політичною упередженістю».
Закон був підданий критиці демократичними активістами Гонконгу, а також деякими урядами іноземних держав за серйозний підрив свобод Гонконгу, оскільки у 1997 році, через п’ятдесят років після повернення колишнього британського колоніального міста до материкового Китаю, уряд пообіцяв Гонконгу високий ступінь автономії на основі принципу правління „одна країна, дві системи”.
