Попри дедалі більший дефіцит працівників, українські роботодавці поки не готові масово наймати іноземців. Більшість компаній очікують, що ситуація на ринку праці лише погіршуватиметься, однак продовжують шукати інші способи подолання кадрової кризи.
Про це повідомляє РБК-Україна з посиланням на OLX Робота.
За результатами опитування, у 2026 році про нестачу кадрів заявили 78% роботодавців. Для порівняння, рік тому таку проблему відзначали 60% компаній.
Водночас бізнес став значно песимістичніше оцінювати перспективи ринку праці. Так, 68% опитаних вважають, що протягом наступного року кадровий дефіцит лише посилиться. Лише 10% роботодавців очікують поступового покращення ситуації.
Чому бізнес не готовий наймати іноземців
Попри нестачу персоналу, лише 8% роботодавців заявили, що готові розглядати працевлаштування іноземців як спосіб вирішити кадрову проблему. Ба більше, рік тому таких компаній було більше – 13%.
У OLX Робота зазначають, що бізнес поки не сприймає міжнародний ринок праці як масове джерело нових працівників.
Найчастіше роботодавці пояснюють свою позицію такими причинами:
51% назвали головною перешкодою мовний бар’єр;
42% вважають, що їхня галузь наразі не потребує іноземних працівників;
32% говорять про складні юридичні процедури (оформлення дозволів, віз, реєстрації);
по 28% зазначили відсутність досвіду роботи з іноземцями та культурні чи організаційні відмінності;
19% вказали на неготовність колективу;
14% не знають, де шукати таких кандидатів.
Автори дослідження звертають увагу, що за останній рік роботодавці значно частіше почали говорити саме про практичні труднощі інтеграції іноземних працівників – мовну адаптацію, юридичні процедури та культурні особливості.
Як до цього ставляться українці
Подібні настрої зафіксували й серед шукачів роботи.
За даними дослідження, 56% кандидатів побоюються, що інтереси українців можуть відійти на другий план. Ще 46% назвали потенційною проблемою мовний бар’єр, а 41% – культурні та релігійні відмінності.
За яких умов бізнес змінить свою думку
Водночас роботодавці не відкидають можливості переглянути свою позицію в майбутньому.
Найчастіше вони називали такі умови:
податкові пільги або фінансові стимули для роботодавців – 36%;
подальше загострення дефіциту українських працівників – 36%;
гарантії кваліфікації та професійної підготовки кандидатів – 29%;
спрощення процедури працевлаштування іноземців;
спеціальні програми з підбору персоналу та успішні приклади інших компаній – 22%.
Керівниця напряму OLX Робота Марія Абдулліна зазначила, що питання залучення іноземних працівників поступово переходить із теоретичної площини в практичну. Водночас, за її словами, для цього необхідно спростити процедури працевлаштування, створити зрозумілі механізми адаптації та інтеграції іноземних фахівців.
Водночас вона наголосила, що пріоритетом для України має залишатися повернення та працевлаштування українців, які зараз перебувають за кордоном.
Більша частина роботодавців відчувають дефіцит кадрів в Україні. Цей показник значно підвищився порівняно з попереднім періодом, а саме 55% восени 2023 року. Про це йдеться у результатах дослідження ринку праці України, який провела Європейська Бізнес Асоціація.
«74% респондентів відмітили, що зараз відчувають дефіцит кадрів, 17% частково відчувають дефіцит кадрів і 7% не відчувають дефіциту кадрів», – свідчать результати дослідження.
Також HR-спільнота сформувала перелік вакансій, які, на їхню думку, найскладніше закрити:
менеджер середньої та вищої ланки (директор, керівник);
спеціаліст вузького профілю;
спеціаліст зі знанням англійської мови;
маркетолог, ІТ фахівець, HR, секретар, менеджер з продажу;
Також серед основних проблем, які наразі є на ринку праці в Україні, респонденти також виділили дефіцит талантів та відтік кваліфікованих кадрів за кордон, брак фахівців зі знанням англійської мови.
Крім того, серед наявних проблем: мобілізація, бажання працювати віддалено, вигорання та втому, неготовність рекрутерів і роботодавців до співпраці з кандидатами 40+, низький рівень інклюзивності, відсутність стратегічного управління демографічними процесами, перерозподіл робочих сил всередині країни, роботу бізнесу в «сірому» полі, диспропорцію між зарплатними очікуваннями кандидатів та фінансовими можливостями бізнесу, офіційне працевлаштування військовозобов’язаних.
