Чи допоможе закриття країн від світу у боротьбі с коронавірусом: Washington Post

На тлі того, як посилюється прикордонний контроль, а багато країн закрилися від усього світу, намагаючись сповільнити поширення COVID-19, тривають дебати про користь заборони подорожей в якості реакції на пандемію.

Чиновники у сфері охорони здоров’я схильні відкидати обмеження пересування людей, вважаючи це неефективним кроком. Крім того, такі заходи як всередині країн, так і між ними спричиняють великі соціальні й економічні втрати. Однак, обмеження все ж можуть допомогти сповільнити поширення хвороби й дати час медикам підготуватися, – пише Washington Post.

Від початку низка країн включно з США, Австралією, Японією, Сінгапуром і Філіппінами обмежили в’їзд для іноземців, які побували в Китаї, де розмістився епіцентр епідемії. Тепер більша частина Європи запровадила блокування кордонів, якого не було з часів Другої світової війни. Австрія, Угорщина, Чехія, Данія, Польща, Литва, Німеччина, Естонія, Португалія й Іспанія, а також низка країн, які не входять в ЄС, відновили перевірки на кордоні вперше з 1995 року. Італія, яка стала найбільшим епіцентром пандемії за межами Китаю, стала ізольованою. США заборонили для більшості іноземців, які побували в континентальній Європі, перетинати свій кордон. Потім цю заборону розширили також на Велику Британію й Ірландію. Понад 50 країн зараз не дозволяють іноземцям приїжджати на свою територію, скасували авіарейси і вимагають від мандрівників проходити карантин. Індія скасувала більшість віз.

Попри те, що обмеження пересування допомагає сповільнити поширення пандемії, у нього є й “інша сторона медалі”. На додачу до підриву торгівлі загалом, що шкодить економічному зростанню, обмеження подорожей може зірвати потік допомоги, технічної підтримки і товарів, які гостро необхідні людям. Затори на закритих кордонах в межах ЄС ставлять поставки продуктів і ліків під особливий ризик. 

Італійська аграрна спілка Coldiretti оголосила, що багато водіїв вантажівок відмовляються виконувати міжнародні рейси через страх, що не зможуть повернутися додому. Об’єднана програма ООН з боротьби проти ВІЛ/СНІД оголосила в лютому, що третина людей, які живуть з ВІЛ у Китаї, постали перед ризиком лишитися без ліків через обмеження пересування.

Чому блокування в Китаї вважається успішним? З падінням кількості нових випадків зараження, ВООЗ у своєму звіті за 28 лютого зробила висновок, що “жорсткий підхід” країни включно з ізоляцією Уханя “змінив хід епідемії”. Чиновники організації сказали, що жорсткий китайський карантин дав світу 2-3 тижні для підготовки до поширення вірусу й вберіг сотні тисяч людей від захворювання.

Чому експерти в сфері охорони здоров’я скептично ставляться до обмеження пересування? Згідно з ВООЗ, докази з попередніх епідемій в цілому доводять, що такі обмеження “неефективні у більшості ситуацій”. Перегляд досліджень, опублікованих в 2014 році, привів до висновку, що обмеження подорожей відзначилося невеликою ефективністю у запобіганні поширення грипу. Інша оцінка у січні виявила, що це ж стосується не лише грипу, й інших хвороб, таких як ебола і SARS. Останнє захворювання, як і COVID-19, провокує коронавірус.

Деякі дослідження, які розглядали випадки обмеження подорожей, дійшли висновку, що в разі швидкого запровадження такі заходи відкладали поширення вірусу або піку зараження ним на дні, тижні чи навіть на два місяці. Це могло дати органам охорони здоров’я час на підготовку до епідемії. Приміром, вони могли підготувати тести для діагностики чи провести інструктаж лікарям.

В звіті за 10 березня ВООЗ зауважує, що обмеження руху людей під час спалаху COVID-19 повинно бути пропорційним до ризиків для громадського здоров’я. Такі обмеження повинні бути короктостроковими і регулярно переглядатися, оскільки дедалі більше інформації про вірус стає доступною.

УНІАН