Сьогодні у Верховній Раді зареєстровано два законопроєкти з цієї теми (№3131, №3131-1, №3131-2). Як стверджують їхні автори, ці документи створені з метою ліквідації тіньових «схем» у використанні земель сільськогосподарського призначення.
Так, зокрема, законопроєктом №3131 планується запровадження мінімального розрахункового податку для фізичних та юридичних осіб власників і користувачів земельних ділянок сільськогосподарського призначення. А законопроєкт №3131-1 пропонує встановити мінімальний податок у відсотках від нормативної грошової оцінки земель. Тож, завдяки цьому у майбутньому податкове навантаження для власників та землекористувачів має збільшитися у кілька разів.
Якщо детальніше, то згідно законопроєкту №3131 власники, постійні користувачі або орендарі (емфітевти) земельних ділянок зобов’язані будуть щорічно подавати до річної податкової декларації додаток із розрахунком загального поставленого податкового зобов’язання, яке визначається відповідно до пункту 170.14 статті 170 Податкового Кодексу. Сама форма такого додатку з розрахунком має затверджуватися центральним органом виконавчої влади, який забезпечує формування та реалізує державну фінансову політику.
А для власників, постійних користувачів, користувачів на інших умовах, орендарів (емфітевтів) земельних ділянок загальне поставлене податкове зобов’язання визначатиметься:
- контролюючим органом, якщо доходи від реалізації власної сільськогосподарської продукції були отримані виключно від податкових агентів;
- платником податку самостійно в додатку до річної податкової декларації, якщо доходи від продажу власної сільськогосподарської продукції були отримані таким платником податку від осіб, які не є податковими агентами.
Важливим є те, що поставлене податкове зобов’язання щодо земельних ділянок не визначається для:
- власників (постійних користувачів) таких земельних ділянок, в тому числі членів (крім голови) сімейного фермерського господарства, щодо земельних ділянок, переданих такими особами в користування, оренду (емфітевзис) на підставі зареєстрованих відповідно до законодавства договорів;
- орендарів (емфітевтів) таких земельних ділянок щодо земельних ділянок, переданих ними іншим особам за договорами суборенди, емфітевзису;
- власників (постійних користувачів) земельних ділянок, розміри яких не перевищують розміри, встановлені Земельним кодексом України для ведення садівництва та/або для будівництва і обслуговування житлового будинку, господарських будівель і споруд (присадибні ділянки) та/або для індивідуального дачного будівництва, а також для ведення особистого селянського господарства (в межах 0,5 га.)
Тож, згідно з чинною редакцією статті 274 Податкового Кодексу України ставка земельного податку, встановлена для сільськогосподарських угідь, складає не менше 0,3 відсотка та не більше 1 відсотка від їх нормативної грошової оцінки.
Щодо короткої характеристики законопроєкту №3131-1, то слід зауважити, що ту платниками земельного податку виступають:
- власники земельних ділянок/земельних часток (паїв), крім сільськогосподарських угідь;
- власники земельних ділянок/земельних часток (паїв) сільськогосподарських угідь, за виключенням випадку перебування таких угідь в користуванні інших осіб;
- користувачі земельних ділянок/земельних часток (паїв) сільськогосподарських угідь;
- землекористувачі, крім сільськогосподарських угідь.
Сама ставка податку за земельні ділянки, нормативну грошову оцінку яких проведено, встановлюється у розмірі не більше 5% від їх нормативної грошової оцінки:
- для земель загального користування – не більше 1% від їх нормативної грошової оцінки;
- для сільськогосподарських угідь – не менше 3% та не більше 4% від їх нормативної грошової оцінки. При цьому для однієї категорії земельних ділянок встановлюється єдина ставка податку;
- для лісових земель – не більше 0,1% від їх нормативної грошової оцінки.
Слід зауважити, що тут податкове зобов’язання щодо плати за землю сплачується рівними частками власниками, користувачами та землекористувачами земельних ділянок за місцезнаходженням земельної ділянки за податковий період, який дорівнює календарному місяцю, щомісяця протягом 30 календарних днів, що настають за останнім календарним днем податкового (звітного) місяця.
Саме податкове зобов’язання за земельні ділянки/земельні частки (паїв) сільськогосподарських угідь сплачуватиметься таким чином:
- 1% від їх нормативної грошової оцінки щомісяця протягом року;
- решта відсотків від їх нормативної грошової оцінки сплачується протягом 10 календарних днів, що настають за останнім днем для подання річної податкової декларації.
А податок фізичними особами за земельні ділянки/земельні частки (паїв) сільськогосподарських угідь планується сплачувати таким чином:
- 1% від їх нормативної грошової оцінки протягом 60 днів з дня вручення податкового повідомлення-рішення;
- решта відсотків від їх нормативної грошової оцінки сплачується до 1 серпня року, що настає за звітним.
Сам платник земельного податку за земельні ділянки/земельні частки (паїв) сільськогосподарських угідь має право зменшити (провести залік) суму податку, що перевищує 1% від нормативної грошової оцінки таких ділянок/ частки (паїв) :
- фізична особа – на суму сплаченого (в тому числі податковими агентами) податкового зобов’язання з податку на доходи фізичних осіб, яка розрахована від доходів, отриманих від продажу сільськогосподарської продукції;
- фізична особа-підприємець або юридична особа, які є сільськогосподарськими товаровиробниками:
- на суму сплаченого такою особою – податковим агентом податкового зобов’язання з податку на доходи фізичних осіб;
- або на суму сплаченого єдиного податку третьої групи;
- або на суму сплаченого податку на прибуток підприємств.
НЬЮЗМЕЙКЕР