Пандемія вже другий рік поспіль змінює світ. Коронавірус не змінив все, але прискорив багато речей, від депопуляції до цифрової революції. 2022 рік також може бути визначений цими тенденціями.
Анти-бейбі бум:
У пар було безліч можливостей, але їм, мабуть, бракувало бажання завести дітей у цей період локдаунів. Зниження народжуваності стримує глобальне економічне зростання. Під час пандемії рівень народжуваності впав швидше, у тому числі в Китаї, де кількість новонароджених знизилась різко.
У довгостроковій перспективі „Анти-бейбі бум” призведе до подальшого скорочення світової робочої сили. В 51 країні, тоді як 2000 році це спостерігалося лише у 17 державах, частка населення працездатного віку вже скорочується.
Китайський пік:
Китай сповільнився через „Анти-бейбі бум”, зростання боргу та державне втручання. У 2021 році на нього припадало лише чверть зростання світового ВВП у порівнянні з третиною до пандемії. Дедалі різкіший перехід Китаю від зовнішньої торгівлі до «самозабезпечення» послабив його зв’язки з економіками інших країн. Співвідношення між зростанням ВВП у Китаї та інших країнах, що розвиваються, п’ять років тому було майже ідеальним, а сьогодні його ледве помітно.
Китай, як двигун зростання, вже досяг свого піку.
Боргова пастка:
Світовий борг накопичувався протягом чотирьох десятиліть, але державне кредитування ще більше прискорилося під час пандемії. Двадцять п’ять країн, включаючи Сполучені Штати та Китай, мають загальний борг, що перевищує 300 відсотків ВВП, порівняно з повною відсутністю боргів у середині 1990-х років.
Гроші, надруковані центральними банками, продовжують роздувати фінансові ринки та поглиблювати боргову пастку. Зрозуміло, що суспільствам, залежним від боргів, важко стримуватися, бо вони бояться банкрутства (дефолту) та зараження.
Сценарій 1970-х не повториться:
Менше працівників, більше державних витрат і зростання державного боргу – все це свідчить про вищий рівень інфляції, але навряд чи вона досягне двозначного рівня 1970-х, якого побоюються деякі експерти. У 2022 році очікується зниження державних витрат, а технологічні зміни продовжуватимуть обмежувати зростання цін. Однак ціни на активи становлять більший ризик.
Фінансові ринки зросли в чотири рази по відношенню до розміру світової економіки, і дефляція часто з’являється там, де банкрутують ринки.
Greenflation:
Загальновідомо, що боротьба із глобальним потеплінням збільшує попит на зелені метали, такі як мідь та алюміній. Менш відомо, що зелена політика звужує пропозицію всіх видів сировини. Інвестиції в шахти та нафтові родовища також різко впали за останні п’ять років. Результатом цього є «зелена інфляція» в цінах на сировину – найвище щорічне зростання досягло піку 1973 року.
Парадокс продуктивності:
Сподівання на те, що швидке використання цифрових послуг під час пандемії покладе край довгостроковому падінню глобального зростання продуктивності, були зруйновані. Зростання в 2020 році торкнулося лише Сполучених Штатів і практично зникло до кінця минулого року.
Поки що працівники, які працюють із дому, здається, працюють із нижчою продуктивністю протягом більш тривалого періоду часу. Парадокс полягає в тому, що низька продуктивність зберігається, незважаючи на прискорення технологічних змін.
Локалізація даних:
Вірус перетворив світ на самолюба, який замкнувся сам у собі. Торгівля, гроші та потік людей ослабнули, але дані не постраждали. Передача даних у 2022 році, ймовірно, перевищить усі масштаби передачі даних до 2016 року, але є підступ. Надії на те, що Інтернет буде розвиватися поза контролем урядів, не виправдалися. Органи влади можуть перешкоджати транскордонним потокам даних. Найсуворіші правила діють у країнах, що розвиваються, лідерами серед яких є Китай, Саудівська Аравія та Індія.
Дефляція «бульбашок»:
Кажуть, що ми живемо в епоху бульбашок, і деякі пристрої демонструють класичні їхні ознаки, чи то мова про то подвоєння цін за 12 місяців або маніакальна торгівля. Ці «бульбашки» торкнулись сфери криптовалют, екологічно чистої енергії, технологічних компаній, які не мають доходів, і Spacs. За останній рік усі вони впали на 35 і більше відсотків від свого піку. Це межа, з якої бульбашки рідко повертаються.
Але є і позитивний момент: такі технологічні бульбашки часто залишають після себе потенційних гігантів.
Холодний душ для дрібних інвесторів:
Роздрібні інвестори кинулися на 13-й рік глобального ринку, але велика кількість ентузіастів, які прийшли із запізненням, часто знаменує кінець вечірки. Від Сполучених Штатів до Європи мільйони людей вперше відкрили торгові рахунки, і багато хто взяв кредити для купівлі акцій шаленими темпами. Така шалена манія рідко призводить до бажаного результату.
Це говорить про те, що навіть якщо фондовий ринок в цілому не знаходиться під загрозою, він, мабуть, є найпопулярнішим серед роздрібних інвесторів.
Фізичні речі:
Безлад навколо метавсесвіту може навіть означати занепад фізичної економіки, але ціни говорять про інше. Навіть цифрове покоління потребує справжнього притулку. Попит із боку людей, народжених на початку нового тисячоліття та покоління Z також допомогли роздути ринки нерухомості в 2021 році. Технологія майбутнього не зробить фізичні ресурси застарілими. Електромобілі використовують набагато більше міді, ніж бензинові. За кожним аватаром стоїть людина, а нестача робочої сили підвищує заробітну плату навіть на тих вакансіях, яким найбільше загрожує автоматизація, наприклад, водіння вантажівок. Тож грати „реквієм за матеріальними речами” ще зарано.
