Попри продовження контрактів із Газпромом, Туреччина нарощує імпорт СПГ і планує інвестиції в газовидобуток у США.
Туреччина продовжила на один рік контракти на російський газ, що мали завершитися наприкінці 2025 року, загальним обсягом 22 мільярди кубометрів. Про це повідомив міністр енергетики Туреччини Алпарслан Байрактар, інформує Reuters.
Анкара, котра залишається останнім великим імпортером російського газу в Європі, паралельно уклала низку довгострокових угод на постачання СПГ, розраховуючи на надлишок пропозиції, який очікується на світовому ринку у найближчі роки. Значна частина нових постачань надходитиме зі США.
Державна компанія BOTAS оформила продовження контракту з Росією, зазначив Байрактар.
„Постачанн від Газпрому триватимуть наступного року, але ми орієнтуємося на коротшу перспективу – приблизно один рік”, – зазначив Байрактар.
Туреччина також веде переговори щодо угоди про імпорт 10 мільярдів кубометрів газу з Ірану, термін дії якої спливає у липні 2026 року, додав міністр. Він зауважив, що серед іншого обговорюється збільшення обсягів туркменського газу, який надходить через Іран.
Байрактар повідомив, що Туреччина планує інвестувати в видобуток газу у Сполучених Штатах, щоб хеджувати зобов’язання придбати до 1 500 партій СПГ зі США протягом 15 років.
Єврокомісар з питань енергетики Ден Йоргенсен назвав рішення ЄС відмовитись від імпорту російського газу до кінця 2027 року історичним та пообіцяв, що блок більше ніколи не повернеться до енергетичного шантажу Росії.
Таку заяву єврокомісар зробив у середу, повідомляє „Європейська правда”.
Йоргенсен підкреслив, що Владімір Путін використовує енергію як зброю проти ЄС, а прибутки спрямовує на фінансування жахливої війни проти України.
„Сьогодні ми говоримо: „Досить! І ніколи більше!”. Ми ніколи не повернемося до небезпечної залежності від Росії. До нестабільних поставок і маніпулювання ринком. До енергетичного шантажу та економічної вразливості”, – заявив єврокомісар.
Він сказав, що ЄС натомість обирає „нове майбутнє, енергетичну безпеку та незалежність для Європи”
„Це зміна, до якої Європа готова. Це крок, який ми готові зробити. Поступове припинення буде обережним, поступовим і скоординованим”, – підкреслив Йоргенсен.
Передбачається розширення спільного видобутку нафти та газу на російській території та в’єтнамському шельфі за участю компаній Зарубежнефть, Петровьетнам та Вьетсовпетро.
РФ продовжує розбудовувати мережу міжнародних партнерств, що мають допомогти режиму уникати санкційного тиску та забезпечувати фінансування російського вторгнення до України. Росія та В’єтнам організували схему для обходу цінової стелі на російську нафту. Про це повідомляє Головне управління розвідки Міністерства оборони України.
Зазначається, що черговим елементом цієї стратегії стала серія міжурядових угод між Москвою та Ханоєм, схвалених російським урядом у травні цього року.
Пакет документів передбачає розширення спільного видобутку нафти та газу на російській території та в’єтнамському шельфі за участю компаній Зарубежнефть, Петровьетнам та спільного підприємства Вьетсовпетро.
В’єтнамські і російські структури отримають додаткові ліцензії на розробку нових ділянок надр у Ненецькому автономному окрузі РФ та продовження строків чинних ліцензій – до 2050 року.
Угодами передбачено право створювати дочірні підприємства у третіх країнах, що відкриває можливість для експорту російської нафти під виглядом в’єтнамської та приховування реального походження енергоресурсів.
За даними ГУР, особливо показовим є закріплення в російсько-в’єтнамській угоді мінімальної ціни реалізації нафти не нижче 75 доларів за барель, що значно вище за цінову стелю у 47,6 доларів за барель, яку країни Європейського Союзу запровадили в липні 2025 року.
Паралельно Росія посилює гуманітарну та військово-технічну присутність у В’єтнамі – створенням Центру російської мови та впровадженням угоди про контроль за використанням ПЗРК радянського та російського виробництва, які раніше були поставлені В’єтнаму.
У ГУР припускають, що з огляду на спроби кремля зафіксувати „гарантовану” ціну на нафту у довгостроковій перспективі, цілком ймовірно, що російські спецслужби активізують операції з втручання у міжнародні енергетичні ланцюги, зокрема здійснюватимуть диверсії на об’єктах інфраструктури іноземних держав.
У листопаді Туреччина значно зменшила імпорт російської нафти сорту Urals. Постачання впали на 100 тис. барелів на день у порівнянні з жовтнем – до приблизно 200 тис. барелів на день.
Про це повідомляє Reuters з посиланням на дані енергетичної компанії Kpler.
Зменшення закупівель пов’язане з посиленням санкцій США проти російських нафтових компаній, таких як «Лукойл» та «Роснефть», а також підготовкою ЄС до заборони на купівлю палива з російської нафти з січня 2026 року.
Водночас Туреччина збільшила імпорт альтернативних сортів нафти, включно з казахською CPC Blend та KEBCO, а також іракською Basrah.
CPC Blend, хоча й завантажується з російського порту Южная Озерейка, здебільшого виробляється казахськими компаніями. Обсяг казахської нафти не підпадає під західні санкції проти росії.
У листопаді Туреччина імпортувала 105 тис. барелів на день CPC Blend з Казахстану, що є найвищим показником із лютого 2024 року. Поставки CPC Blend російського походження Туреччина припинила з вересня 2025 року.
Експерти відзначають, що можливості Туреччини для повного заміщення Urals обмежені через невелику пропозицію аналогічної нафти на середземноморському ринку. Додатково ситуація ускладнюється через нещодавню атаку на термінал Каспійського трубопровідного консорціуму.
Морський експорт російської нафти через порти на Балтійському морі суттєво скоротився на тлі запровадження Сполученими Штатами санкцій проти енергокомпаній «Лукойл» та «Роснєфть».
Про це повідомляє російський портал Комерсант, посилаючись на дані Центру цінових індексів.
Обсяги відвантаження сировини просіли, зокрема, через відмову ключових покупців у Китаї та Індії від російської сировини.
Так, найбільший російський нафтовий хаб у Балтійському морі, порт Приморськ, за тиждень скоротив відвантаження у 3,7 рази. Добовий обсяг експорту знизився на 73%.
Зазначається, що за цей період звідти вийшли лише три танкери: один слідує до Туреччини, інший – до Єгипту, а ще один – у невідомому напрямку.
Порт Усть-Луга також показав суттєве падіння. Зазначається, що добові відвантаження скоротилися до 43 тисяч тонн, що на 40% менше, ніж минулого року.
Водночас, вартість фрахту для перевезення російської нафти продовжує зростати, а на окремих напрямках вже піднялася до максимальних рівнів за рік.
«Частина санкцій США, введених наприкінці жовтня, набирає чинності 21 листопада, через що судновласники продовжують збільшувати премії за ризик під час перевезення російської нафти. У ЦЦІ пояснюють, що потенційні проблеми в портах вивантаження за недотримання термінів доставки можуть призвести до великих фінансових втрат», – визнає російський портал.
Станом на четвер, 6 листопада, ціни на нафту зросли після того, як побоювання щодо надлишку пропозиції трохи зменшилися на тлі введення санкцій проти великих російських нафтових компаній.
За даними агенції, ф’ючерси на сиру нафту марки Brent зросли на 17 центів, або 0,27%, до 63,69 долара США за барель, тоді як ф’ючерси на американську нафту марки West Texas Intermediate зросли на 18 центів, або 0,3%, до 59,78 долара США.
Як зазначається, у жовтні ціни на нафту падали три місяці поспіль через побоювання надлишку пропозиції, адже ОПЕК і її союзники збільшили видобуток, а країни, що не входять до ОПЕК, також нарощували обсяги.
Аналітики зазначають, що останні санкції щодо найбільших російських нафтових компаній, введені два тижні тому, викликають побоювання з приводу перебоїв із постачанням, незважаючи на зростання видобутку ОПЕК та її союзників.
«Санкції впливають на ціни, але не надто сильно. Судячи з цифр, вплив має бути сильнішим, але ринок ще не переконався в тому, що він буде», – заявив Хорхе Монтепеке з Onyx Capital Group.
Однак занепокоєння на ринку щодо зниження попиту на нафту все ще зберігається.
Зазначається, що з початку року і до 4 листопада світовий попит на нафту виріс на 850 000 барелів на день, що трохи нижче за прогноз J.P. Morgan у 900 000 барелів.
„Страйк покупців” торкнувся майже 45% російського нафтового експорту до Китаю, оцінює Rystad Energy.
Найбільші нафтопереробні заводи Туреччини почали купувати більше неросійської нафти у відповідь на останні західні санкції проти Росії. Про це повідомляє Reuters, посилаючись на знайомі з ситуацією джерела.
Туреччина, Індія та Китай купують майже всю сиру нафту, яку експортує Росія. Морські поставки в КНР цього року тримаються близько 1-1,5 млн. барелів на день, в Індію – 1,2-1,8 млн. барелів на день, до Туреччини – близько 300 тисяч барелів. Четвертим покупцем залишається Сирія, проте постачання досить мізерні – 35 тисяч барелів на добу, свідчать оцінки Bloomberg.
Турецькі нафтопереробні заводи тепер роблять кроки, аналогічні китайським та індійським, що свідчить про результати зусиль США, Європейського союзу та Великобританії щодо обмеження продажів російської нафти.
На додачу до цього, китайські нафтопереробні заводи згортають імпорт російської нафти через санкції адміністрації Дональда Трампа, під які потрапили Роснефть та Лукойл, зазначає Bloomberg.
Китайські державні Sinopec та PetroChina вже скасували серію закупівель сировини з РФ і продовжують залишатися осторонь. До них приєдналися невеликі приватні НПЗ, які побоюються потрапляння під санкції, як це вже сталося з Shandong Yulong Petrochemical.
„Страйк покупців” торкнувся майже 45% російського нафтового експорту до Китаю, оцінює Rystad Energy. Під „бойкот” потрапив далекосхідний сорт ESPO, через що ціни на нього падають.
Через американські санкції, які торкнулися двох найбільших нафтових компаній Росії, закупівлі російської нафти призупинили кілька індійських НПЗ, включаючи Mangalore Refinery and Petrochemicals, HPCL-Mittal Energy та Reliance Industries. Проте найбільший у країні нафтопереробник Indian Oil після короткої паузи відновив імпорт сорту Urals у компаній, які не потрапили під санкції.
Слідом проблеми у нафтовиків виникли на ринку Туреччини. За словами джерел, один із найбільших турецьких нафтопереробних заводів, SOCAR Turkey Aegean Refinery, що належить азербайджанській компанії SOCAR, нещодавно закупив чотири партії сирої нафти в Іраку, Казахстану та інших неросійських виробників з постачанням у грудні.
У січні-жовтні Туреччина імпортувала близько 669 тис. барелів сирої нафти на добу, з яких 47% припали на російську нафту.
Тим часом після заяви ОПЕК+ про припинення зростання видобутку наступного року нафту почала дорожчати.
В Німеччині почали обговорювати націоналізацію бізнесу „Роснєфти” після того, як російський нафтовий гігант опинився під санкціями США. Це стосується і нафтопереробного заводу, який покриває більшість потреб Берліну у паливі.
Про це повідомляє РБК-Україна з посиланням на Reuters.
Міністерство фінансів США видало ліцензію, яка звільняє німецький підрозділ „Роснефти” від американських санкцій до квітня 2026 року.
За даними джерел агентства, пріоритетним варіантом для Берліна залишається забезпечення постійного звільнення від санкцій. Однак німецькі чиновники також розглядають можливість конфіскації активів і їх продаж іноземному інвестору.
Німецький підрозділ „Роснефти” володіє контрольним пакетом акцій НПЗ в Шведті, який постачає більшу частину палива для Берліна. Він також має частки в нафтопереробних заводах MiRo і Bayernoil.
Ці активи були передані в довірче управління, що дало німецькому уряду контроль над ними в 2022 році після вторгнення РФ в Україну.
Угода про довірче управління поновлюється кожні шість місяців. Проте вона може бути скасована в суді, оскільки при кожному поновленні перевіряється правова основа того, що мало бути тимчасовим надзвичайним заходом.
Досі Берлін утримувався від конфіскації місцевих активів „Роснефти” через побоювання, що доведеться виплачувати компенсацію Москві.
Російські ЗМІ оцінюють вартість німецьких активів „Роснефти” приблизно в 7 млрд доларів. Одне з джерел Reuters стверджує, що справжня вартість може бути меншою за половину цієї суми.
Агентство пише, що РФ попередила Європу про неприпустимість будь-якого захоплення її власності. Німецькі компанії, що мають заводи та інші інвестиції в Росії, можуть зазнати найсильнішого удару у відповідь з боку Кремля.
Водночас депутат парламенту Німеччини Міхаель Келлнер закликав уряд націоналізувати цей бізнес.
„Це системно важливо для Німеччини. Уряд повинен націоналізувати бізнес „Роснефти” в Німеччині, щоб мати впевненість у його майбутньому”, – заявив він.
Келлнер також розповів, що хотів націоналізувати бізнес, коли був у уряді. За його словами, Катар і Казахстан висловили зацікавленість у його купівлі в 2024 році.
Експорт нафтопродуктів з росії впав до найнижчого рівня з початку 2022 року на тлі зупинок на НПЗ та посилення західних санкцій.
Про це повідомляє Bloomberg із посиланням на дані аналітичної компанії Vortexa.
За перші 26 днів цього місяця морські поставки нафтопродуктів становили близько 1,89 млн барелів на добу, що є мінімумом за весь період повномасштабної війни. Хоча експорт дизеля трохи зріс, загальний обсяг впав через різке скорочення відвантажень нафти та нафтопродуктів з портів Балтійського регіону, зокрема після ударів по експортному хабу в Усть-Лузі.
На падіння експортних обсягів вплинули:
українські атаки дронами на російські НПЗ та енергетичну інфраструктуру,
жорсткіші санкції проти «Роснафти» та «Лукойла»,
ускладнена логістика платежів і перевезень напередодні нових санкцій США, які набудуть чинності 21 листопада.
Наразі поставки дизеля залишаються відносно стабільними, оскільки основні покупці — Туреччина та країни Африки – знаходяться близько, і російські судна можуть встигнути доставити вантажі до вступу санкцій у силу. Натомість постачання нафти та мазуту, що йдуть у Азію, опинилися під загрозою зриву через тривалі маршрути.
Загалом:
експорт дизеля зріс на 2% — до 740 тис. барелів/добу,
експорт нафтового сировинного компонента нафти (нафта + нафта для крекінгу) впав до 317 тис. барелів/добу,
експорт мазуту скоротився на 10% — до 710 тис. барелів/добу, що стало мінімумом за три місяці.
Трейдери зазначають, що офіційні показники видобутку росія більше не розкриває, тому динаміка морських поставок є ключовим індикатором стану енергетичного сектору країни.
Танкер Furia з російською сирою нафтою, що прямував до Індії, змінив курс і зараз простоює в Балтійському морі. Це може свідчити про потенційні зміни в торгівлі нафтою між двома країнами після посилення США санкцій проти Москви.
Про це повідомляє Bloomberg.
За даними відстеження суден компанії Kpler, танкер Furia рухався на захід протокою між Данією та Німеччиною, коли у вівторок, 28 жовтня, розвернувся та проплив невелику відстань, після чого різко сповільнив хід.
Судно перевозить вантаж, проданий компанією Роснефть.
Розворот у протоці Фемарн-бельт відбувся через тиждень після того, як США запровадили санкції проти державної компанії «Роснефть» та російського нафтового гіганта «Лукойл».
Тоді ж Міністерство фінансів США заявило, що операції за участю цих двох компаній мають бути завершені до 21 листопада.
Згідно з даними платформ відстеження суден Kpler та Vortexa, 20 жовтня танкер Furia вивіз майже 730 000 барелів сирої нафти марки Urals з російського балтійського порту Приморськ.
Спочатку судно вказало пунктом призначення Сікку — порт в індійському штаті Гуджарат, який використовується приватним нафтопереробним заводом Reliance Industries Ltd. та державною Bharat Petroleum Corp. Ltd. Очікуваною датою прибуття була вказана середина листопада.
Пізніше судно змінило графік, вказавши прибуття до єгипетського Порт-Саїда до середини наступного місяця.
Зазначається, що танкери, які перетинають Суецький канал – найшвидший маршрут між західними портами росії та Індією, – іноді вказують Порт-Саїд як тимчасовий пункт призначення, а справжній кінцевий пункт змінюють після проходу каналу.
