Від звалищ до системи: як Україна переходить на нові правила поводження з відходами

Україна кілька років поспіль намагається відійти від логіки «закопати й забути» та перейти до європейської моделі управління відходами. Ще у 2021 році голова комітету Верховної ради з питань екологічної політики та природокористування Олег Бондаренко заявляв у коментарі, який цитувало РБК-Україна, що країна готується запровадити систему управління відходами на основі законопроєкту №2207-1-д. Він пояснював, що документ кілька разів доходив до парламенту, але раніше блокувався через лобіювання окремих фінансово-промислових груп.

Тоді Бондаренко наголошував: замість створення нових сміттєзвалищ держава має розгорнути переробку відходів і зробити її економічно вигідною. Йшлося про наближення до правил, які діють у розвинених країнах Європейського Союзу, а також про перехід до муніципального роздільного збирання відходів та створення умов для інвестицій у сміттєпереробні заводи.

Контейнери семи кольорів: нова методика 2023 року

Наступним кроком стала нова Методика роздільного збирання побутових відходів, яку у 2023 році підготувало Міністерство розвитку громад, територій та інфраструктури. Про це писав журналіст Олександр Білоус у матеріалі на РБК-Україна. З ухваленням документа планувалося відмовитися від застарілого наказу 2011 року і оновити підхід до сортування.

У публікації пояснювалося, що роздільне збирання стосується не лише стандартного набору – паперу, картону, пластику, скла та металу. Методика передбачає створення умов і для окремого збору біовідходів, текстилю, небезпечних компонентів у складі побутового сміття, деревини, упаковки, електричного й електронного обладнання, батарей та акумуляторів. Окремо прописані вимоги до великогабаритних і ремонтних відходів: їх мають збирати в більших контейнерах на спеціально облаштованих майданчиках або за окремими заявками.

Нові вимоги до майданчиків і контейнерів: проєкт 2025 року

У 2025 році та сама тема повернулася, базова кольорова схема уточнюється. Жовтий колір закріплюється за контейнерами для пластику, зелений – за склом, синій – за папером, коричневий – за біовідходами. Для змішаних відходів передбачено сірий або чорний колір, а для небезпечних – червоний. Кольорове фарбування дозволяється замінювати чіткими наліпками або табличками із зазначенням типу відходів, якщо так зручніше організувати маркування у конкретній громаді.

Проєкт, який описував Білоус, значною мірою зосереджений не лише на самих контейнерах, а й на тому, де і як вони стоятимуть. Майданчики мають облаштовувати на твердому покритті — бетонному або асфальтовому — із можливістю нормального під’їзду спецтехніки. Встановлюються мінімальні відстані: не менше двадцяти метрів від житлових і громадських будівель, дитячих майданчиків та зон відпочинку, а також не менше п’яти метрів від присадибних ділянок. Якщо у щільній забудові виконати ці норми фізично складно, рішення щодо конкретного розміщення має ухвалювати спеціальна комісія місцевого самоврядування.

Доступність і мобільні пункти збору

В проєкті наказу з’явився акцент на доступності для різних груп населення. На контейнерах можуть наноситися контрастні символи, рельєфні позначки, а також дублювання інформації шрифтом Брайля, щоб люди з порушеннями зору могли самостійно орієнтуватися, куди викидати той чи інший вид відходів.

Ще одна новація стосується мобільних пунктів збору. Документ дозволяє громадам використовувати спеціально обладнані транспортні засоби, які час від часу приїжджатимуть у різні частини населеного пункту і забиратимуть певні види відходів. Це особливо актуально там, де немає можливості встановити повноцінний стаціонарний майданчик на постійній основі, або коли йдеться про менш типові фракції сміття, такі як небезпечні відходи, батарейки чи електроніка.

У новині згадується, що ще у 2023 році Міністерство розвитку громад, територій та інфраструктури підготувало оновлену Методику роздільного збирання побутових відходів, а тепер відомство деталізує правила для їхнього практичного впровадження на місцях.

Розширена відповідальність виробників: хто буде платити за упаковку й батарейки

Повертаючись до заяв Олега Бондаренка, які у 2021 році цитувало РБК-Україна у матеріалі про законопроєкт №2207-1-д, важливий елемент реформи – це розширена відповідальність виробників. У коментарі, опублікованому тоді виданням, глава профільного комітету пояснював, що роздільне збирання, перевезення та контроль за такими видами відходів, як упаковка, електричне та електронне обладнання, батарейки, акумулятори, транспортні засоби, мастила, шини і текстиль, мають фінансуватися не за рахунок тарифів населення, а за рахунок внесків від виробників продукції.

У цьому ж контексті Бондаренко говорив про муніципальний роздільний збір, побудову сміттєпереробних об’єктів та вирішення проблеми сміттєзвалищ, які забруднюють ґрунти та воду. Тобто кольорові контейнери, нові правила їхнього розміщення і мобільні пункти збору — це вже практичний рівень, який має накладатися на рамкову систему управління відходами, запущену на основі згаданого законопроєкту.

Довгий шлях до європейських стандартів

Якщо скласти разом заяви політиків і проєкти нормативних актів, які описували журналісти РБК-Україна протягом останніх років, вимальовується послідовна, хоча й непроста картина. Спочатку парламент готує закон про систему управління відходами, який, за словами Олега Бондаренка, має наблизити Україну до європейських правил. Потім профільне міністерство пропонує методику для роздільного збирання побутових відходів із чіткою кольоровою системою контейнерів. А вже далі з’являються нові проєкти наказів, що регулюють конкретні відстані до будинків, типи покриття майданчиків, вимоги до доступності та мобільних пунктів.

Все це показує, що Україна намагається поступово перейти від хаотичного поводження з відходами до системного підходу. Як саме це працюватиме у кожній конкретній громаді, залежатиме вже від того, як місцева влада підхопить ці норми і втілить їх у життя.

Оксана ЧОПАК