Польський сир витісняє український з полиць магазинів і причина не лише в ціні

За перші п’ять місяців 2026 року Україна різко збільшила імпорт молочної продукції. Найбільше зросли поставки молочної сироватки, масла та сирів, значна частина яких надходить із Польщі.

Про це йдеться у матеріалі РБК-Україна „Битва за полиці. Чому Україна нарощує імпорт продуктів і хто в цьому винен”.

Головне:

• Імпорт сирів зріс на 9%, сироватки – на 100% за січень-травень 2026 р/р до 2025
• Молочне сальдо – мінус 85,7 млн ​​долларів за 5 місяців 2026 року
• Польські підприємства модернізувалися за рахунок 1-2 млрд євро грантів ЄС, українські – брали кредити під 18%
• Польська суха сироватка продається по 3 000 євро/тонна, українська – 1 560-1 700
• Польща займає 44% у структурі імпорту молочних сирів за 4 місяці 2026 року

За підсумками 2025 року польський молочний експорт сягнув 3,9 млрд євро, вивівши країну на третє місце в ЄС після Німеччини та Нідерландів.

В Україну з того боку кордону ввозять витримані сири, йогурти та продукти з кислого молока.

За 20 років частка Польщі в структурі молочного імпорту України у тисячах тонн зросла з 3% до 46%.

Польські переробні підприємства провели масштабну модернізацію за рахунок грантових програм ЄС – за повною оцінкою, від 1 до 2 млрд євро. Поки сусіди переходили на нове обладнання майже безкоштовно, українські залучали кредити під ринкові ставки до 18%.

Завдяки переобладнанню польські молокозаводи спроможні переробити 1500 тонн сировини на добу, українські – у середньому 500. У результаті вони мають надлишок продукції.

Цей тренд збігся у з війною, внаслідок чого Україна втратила 10 мільйонів споживачів. Ті, що залишилися, стали критично чутливими до ціни. Все разом працює на зниження внутрішнього попиту.

З 2022 відбувається скорочення пасовищ і поголів’я, утворюється дефіцит сировини.

У 2026 році закупівельні ціни на молоко-сировину впали до рівнів, за яких більшість дрібних і середніх ферм працює собі у збиток.

„Закупівельна ціна на молоко в Україні – 13,50-14,50 грн/л. У Польщі спотова ціна ще нижча – 11-12 грн/л в українському еквіваленті”, – пояснює у коментарі РБК-Україна виконавчий директор Спілки молочних підприємств України Арсен Дідур.

Але польські переробники все одно залишаються у виграші, отримуючи перевагу в експортних операціях. Пояснення просте: в ЄС частка спотових угод – до 10% від ринку. В Україні спотовий ринок – це 100%.

Результат видно на прилавку: різниця в ціні між польським і українським сиром становить 22%. У підсумку ціна на вітчизняний продукт вища на 1 і більше євро за кілограм.

Наприклад, витриманий твердий сир Polmlek Гауда Фіко та друзі 43% з коров’ячого молока коштує у мережі „Сільпо” 853,33 грн/кг, а український твердий і напівтвердий „Комо” „Голдер” 45% порційний при однаковій вазі 150 г – 949 грн/кг.

Директор департаменту управління товарною категорією фреш мережі VARUS Дарина Палагута розповіла РБК-Україна, що закордонна продукція постачається із чітко прогнозованими характеристиками: зокрема, сири надходять з незмінними смаковими властивостями.

Тому для покупця низька ціна у поєднанні зі звичною базовою якістю стає вирішальним аргументом на користь імпортного товару.

При цьому вітчизняна продукція ні в чому не поступається польській.

Структурна асиметрія зберігається: Україна вивозить дешеву сировину – казеїн, сухе молоко, масло – і ввозить натомість дорогі готові продукти глибокої переробки.

Поляки перетворюють побічні залишки сирного виробництва на концентрати сироваткового білка для спортивного та дитячого харчування. Це сегмент із вищою маржинальністю. Але поки що не українська спеціалізація.

Кризу, яка склалася на молочному ринку, не можна пояснити лише агресивністю польського імпорту чи слабкістю вітчизняного виробника.

Йдеться про системний збій:

• відсутність довгострокового контрактування,
• нерівний доступ до фінансування,
• втрата 10 мільйонів споживачів,
• блокування зовнішніх ринків збуту.

Усе разом формує середовище, в якому навіть якісний українській бренд програє за ціною, адже відсутні рівні умови.

„Боротьба за зовнішні ринки давно перестала бути змаганням брендів. Сьогодні це турнір державних моделей підтримки бізнесу”, – зауважує директор СМПУ.

Без переходу на довгострокове контрактування, глибоку переробку, посилення торговельної дипломатії і повернення ефективного аграрного міністерства годі й говорити про гарні перспективи.

„Питання вже не в тому, чи стане імпорту більше. Питання в іншому: чи зможе Україна перетворитися з постачальника дешевої сировини на експортера продукції з високою доданою вартістю?” – резюмує Арсен Дідур.

Від відповіді на це запитання, залежить чиї продукти лежатимуть на українських полицях через десять років.