Українська зброя на експорт: як і навіщо відкривати оборонний ринок

Український оборонно-промисловий комплекс (ОПК) виробляє більше зброї, ніж держава здатна викупити. Чому Україна зацікавлена у продажі військової продукції за кордон, кого бачить партнерами і як не допустити зриву постачань на фронт?

Обмеження зсередини

Хоча експорт озброєнь офіційно не заборонений, на практиці українські оборонні компанії не можуть продавати продукцію за межі країни. Державна служба експортного контролю системно блокує відповідні запити бізнесу, зосередивши всі поставки на внутрішньому споживачеві — Збройних силах та силових структурах. Проте, обсяги державного замовлення не покривають усі можливості оборонно-промислового комплексу (ОПК), і підприємства давно заявляють про необхідність відкриття часткового експорту. Про це пише Дмитро Сидоров у матеріалі РБК Україна.

Європейський вектор

У “Технологічних силах України” — асоціації приватних виробників БПЛА та РЕБ — пояснюють, що контрольований експорт дозволить не лише розвантажити склади, а й залучити іноземне фінансування. “Багато країн не хочуть просто давати кошти Україні. Вони прагнуть локалізувати виробництво у себе чи створити спільні підприємства”, — каже виконавча директорка асоціації Катерина Михалко. Зацікавленість вже висловили Данія, Норвегія, Литва, Велика Британія та Німеччина.

Модель, коли українські компанії розгортають виробництво в ЄС у партнерстві з місцевими гравцями, вигідна для обох сторін. Вона пришвидшує сертифікацію продукції, спрощує доступ до технологій і знижує ризики знищення потужностей через обстріли.

Президентський імпульс

Поштовх до зміни ситуації дала заява Володимира Зеленського у червні 2025 року. Президент анонсував домовленості про експорт військових технологій — передусім дронів, артилерії та ракет — та створення виробництв у країнах-партнерах. Формально мова поки про технології, а не про готову продукцію. Але представники ринку очікують, що експорт виробів із високою доданою вартістю стане наступним кроком.

“Ми підтримуємо рішення президента, але маємо рухатися далі — до відкриття експортного ринку зброї”, — говорить Дмитро Олійник, голова Ради Федерації роботодавців України.

Гарантії для армії

Основний ризик експорту — дефіцит зброї на фронті — може бути мінімізований. У виробників є кілька пропозицій. Найпопулярніша — дозволити продаж до 50% продукції за межі України, якщо компанія виконує державне замовлення. У Ukrspecsystems називають це “здоровим компромісом”. Альтернативні варіанти — погодження кожного контракту або запровадження 20% мита на експорт.

При цьому Державна служба експортного контролю зберігає повноваження моніторити виконання контрактів із державою, що дозволяє уникнути пріоритету комерційних замовлень над оборонними.

“Йдеться не про продаж усіх технологій, а про контрольований експорт надлишкової продукції”, — підкреслює Катерина Михалко.

Міжнародна репутація — під захистом дипломатії

Існує й зовнішньополітичний ризик — у партнерів може виникнути запитання: чому Україна просить допомогу, якщо сама продає зброю? За словами Ігоря Фоменка з Федерації роботодавців ОПК, необхідно завчасно донести через МЗС позицію: на експорт іде лише те, що не викупає держава або що зняте з озброєння. Важливо уникнути маніпуляцій та недовіри з боку союзників.

Релокація вже відбувається

Через відсутність експортного вікна та постійні загрози обстрілів багато українських оборонних компаній вже перенесли частину виробництва до Європи. За даними асоціації “Технологічні сили України”, 85% підприємств або здійснили релокацію, або планують це зробити.

Ukrspecsystems відкрила офіс у Польщі ще у 2022 році. Там виробляється багатоцільовий БПЛА PD-2. Це дозволяє працювати в безпечнішому середовищі, проходити сертифікацію за європейськими стандартами та залучати інвесторів.

“Короткострокова релокація — це спосіб зберегти виробництво та забезпечити армію. Але в довгостроковій перспективі ми можемо втратити контроль над технологіями та кадрами”, — попереджає Фоменко.

Контрольований експорт — це не загроза, а можливість. Експерти галузі вважають, що відкриття контрольованого експорту оборонної продукції може стати інструментом для розвитку сектору, збільшення виробничих потужностей, а також інтеграції України в європейський оборонно-промисловий простір. Ключовим викликом залишається формування чітких правил і запобіжників з боку держави.

Оксана ЧОПАК