Бензин із кукурудзи, дизель – із сої. Виробництво біопалива у світі та Україні

Ще зовсім недавно за історичними мірками, до середини 19 століття, біомаса була найбільшим джерелом енергії в світі. Однак, з початком доби індустріалізації, людство активно перейшло на використання викопних корисних копалин – вугілля і газу, встановивши новий порядок речей у енергетиці. Тоді про екологію, зміну кліматичних умов чи збереження планети мало хто думав. Саме питання енергетики, а саме використання видобувних корисних копалин і призвели до того становища довкілля, яке ми маємо зараз. Проте, зміни в енергетиці, перехід з викопних на відновлювальні джерела якраз і може навернути людство до сталого розвитку, тобто збереження планети для нащадків, більш дбайливого і гармонійного співіснування з природнім середовищем.

Нове – добре забуте старе

Одним із таких відновлюваних та нешкідливих для довкілля джерел енергії є біомаса. Це будь що, що виробили рослини чи тварини і переробила людина таким чином, щоб із цього можна було отримати енергію. До прикладу: дрова, палети, тирса, солома, кукурудза, соя, очерет, відходи харчового виробництва, гній, послід та навіть вміст каналізації.

Що роблять інші країни?

В Україні біомасу здебільшого використовують для обігріву осель чи приготування їжі. Однак розвинені країни застосовують технології, і виробляють з біомаси електроенергію та паливо. Якщо глянути на зелену енергетику в цілому, то виробництво енергії з біомаси становить більше половини в ЄС. А в таких країнах, як Чехія, Угорщина, Латвія – 90%, Естонія – 100%. Три чверті всієї виробленої з біомаси енергії споживають у вигляді тепла, ще 13% – електрики, і 12% – як паливо для транспорту, так зване біопаливо.

Хто є світові лідером з виробництва біопалива сьогодні?

Із значним відривом від конкурентів, лідерами рейтингу із виробництва рідкого біопалива у світі є США та Бразилія. Частка цих двох країн становить 90% від усього рідкого біопалива. За останні 20 років виробництво такого пального виросло десятикратно.

У США рідке біопаливо роблять із кукурудзи та соєвих бобів. За розрахунками, на виробництво 1 літру біоетанолу переробляють 2,5 кг кукурудзи. Таких заводів у США налічується дві сотні, а в 2018-му вони виробили 61 млн. тонн біоетанолу, передає видання Новое Время у спецпроекті “Зелена енергія”.

У Бразилії, на відміну від США, вирощують у великих кількостях цукрову тростину. Її подрібнюють та відділяють сок, а відходи з тростини – багаса, – використовують на цукрових заводах для отримання енергії. Надлишок потужностей продають на експорт. У 2018-му заводи в Бразилії виробили 31 млн. тонн етанолу – половину тої кількості, яку виробляє США.

У ЄС лідером з виробництва біопалива є Німеччина. Основною сировиною є рапс і використана соняшникова олія, а вироблене біопаливо Німеччина активно експортує до країн-сусідів.

В Аргентині активно використовують цукрову тростину і кукурудзу, а завдяки прийнятому закону у 2006 році, за 10 років частка біоетанолу і біодизелю у цій країні збільшилася до 12 і 10% відповідно.

Китай також не дрімає, і активно нарощує обсяги виробництва біоетанолу останнім часом, а також планує дійти до комерційного рівня в наступні п’ять років. Основна сировина в Піднебесній – целюлоза.

Що заважає Україні?

Відсутність довгострокового планування, а тільки ситуативне від виборів до виборів, позбавляє Україну шансу стати значним виробником біопалива у світі. Адже на законодавчому рівні, країни зобов’язують виробників збільшувати бастку біопалива, яка щороку підвищується, тоді як в Україні досі не прийняли відповідний закон. У США головним споживачем біопалива є збройні сили. Кожну десяту одиницю техніки там заправляють комбінованим типом палива. А Німеччина та Бразилія вироблене біопаливо експортують, що позитивно позначається на експортно-імпортному сальдо цих країн.

В Україні виробляють біогаз із курячого посліду

Якщо у Німеччині кількість біогазових комплексів перевищує десяток тисяч, то в Україні такі комплекси є кратно потужнішими, але поки що це поодинокі випадки впровадження біоенергетичних потужностей.

Нещодавно в Україні запровадили переробку курячого посліду в агрохолдингу Миронівський хлібопродукт. Заступник Голови правління МХП Олександр Домбровський розповідає, що в результаті переробки отримують не тільки газ, а й органічні добрива. В цьому плані іншої альтернативи, аніж перехід на відновлювані джерела немає, адже подальше екстенсивна експлуатація копалень рано чи пізно призведе до колапсу.

І поки на законодавчому рівні Україна «буксує», вся надія щодо розвитку біоенергетики та виробництва біопалива в тому числі, лягає на агробізнес та приватні ініціативи, які мають стати драйвером розвитку цієї галузі в найближчі роки.

Оксана ЧОПАК