Земельний податок 2021: ставки, пільги, коли платити

Земельний податок (за 2020 рік) у 2021 році мають сплачувати власники земельних ділянок (паїв) та постійні землекористувачі – фізичні та юридичні особи.

Об’єктами оподаткування земельним податком є земельні ділянки, які перебувають у власності або користуванні, а також земельні частки (паї), які перебувають у власності. Адвокат Юрій Брикайло докладно розповідає про ставки та пільги земельного податку, пише Главком

Розмір (ставка) земельного податку

Органи місцевого самоврядування самостійно встанoвлюють ставки плати за землю та пільги щодо земельного податку, щo сплачується на відповідній території.

Відповідні рішення мають бути оприлюднені та, як правило, бути доступними онлайн – на сайтах відповідних органів або на сайті Державної фіскальної служби України. Проте повний текст рішення Київської міської ради від 23 червня 2011 року № 242/5629 Про встановлення місцевих податків і зборів у м. Києві з усіма змінами та доповненнями недоступний на веб-сайті КМР! 

1. Ставка податку за земельні ділянки, нормативну грошову оцінку яких проведено (незалежно від місцезнаходження), встановлюється в розмірі не більше ніж 3% від їх нормативної грошової оцінки, для земель загального користування – не більше ніж 1% від їх нормативної грошової оцінки, а для сільськогосподарських угідь – не менше 0,3% та не більше 1 % від їх нормативної грошової оцінки, а для лісових земель – не більше 0,1% від їх нормативної грошової оцінки.

2. Ставка податку встановлюєтьcя в розмірі нe більше ніж 12% їx нормативної грошової оцінки зa земельні ділянки, якi перебувають у постійному користуванні cуб’єктів господарювання (крiм державної тa комунальної форм власності).

3. Ставки земельного податку за земельні ділянки, нормативну грошову оцінку яких не проведено, встановлюються:

• за земельні ділянки, розташовані за межами населених пунктів або в межах населених пунктів, у розмірі не більше ніж 5% від нормативної грошової оцінки одиниці площі ріллі по Автономній Республіці Крим або по області,
• для сільськогосподарських угідь – не менше ніж 0,3% та не більше ніж 5% від нормативної грошової оцінки одиниці площі ріллі,
• для лісових земель – не більше ніж 0,1% від нормативної грошової оцінки площі ріллі.

На 2020 рік у Києві суттєво знижено ставки земельного податку на присадибні та садові ділянки – до 0,3% від їхньої нормативної оцінки, та на ділянки для дачного будівництва – до 0,1% їхньої нормативної оцінки. Вказані ставки затверджені Рішенням КМР від 23 червня 2011 року № 242/5629 «Про встановлення місцевих податків і зборів у м. Києві».

Раніше (у 2019 році) ставка була 1%, отже у 2020 році ставка земельного податку на присадибні, садові та дачні ділянки в столиці знизилася в 3-10 разів порівняно з 2019 роком.

Пільги щодо сплати земельного податку

Так, згідно ст. 281 ПКУ, від сплати земельного податку у 2019 році звільняються:

• інваліди першої і другої групи;
• фізичні особи, які виховують трьох і більше дітей віком до 18 років;
• пенсіонери (за віком);
• ветерани війни та особи, на яких поширюється дія Закону України «Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту»;
• фізичні особи, визнані законом особами, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи.

Звільнення від сплати податку за земельні ділянки, передбачене для відповідної категорії фізичних осіб, поширюється на земельні ділянки за кожним видом використання в межах граничних норм:

• для ведення особистого селянського господарства – у розмірі не більш як 2 гектари;
• для будівництва та обслуговування житлового будинку, господарських будівель і споруд (присадибна ділянка): у селах – не більш як 0,25 гектара, у селищах – не більш як 0,15 гектара, у містах – не більш як 0,10 гектара;
• для індивідуального дачного будівництва – не більш як 0,10 гектара;
• для будівництва індивідуальних гаражів – не більш як 0,01 гектара;
• для ведення садівництва – не більш як 0,12 гектара.

Від сплати податку звільняються на період дії єдиного податку четвертої групи власники земельних ділянок, земельних часток (паїв) та землекористувачі за умови передачі земельних ділянок та земельних часток (паїв) в оренду платнику єдиного податку четвертої групи.

Якщо фізична особа, визначена в пункті 281.1 статті 281 ПКУ, має у власності декілька земельних ділянок одного виду використання, то така особа до 1 травня поточного року подає письмову заяву в довільній формі до контролюючого органу за місцем знаходження земельної ділянки про самостійне обрання/зміну земельної ділянки для застосування пільги. Пільга починає застосовуватися до обраної земельної ділянки з базового податкового (звітного) періоду, у якому подано таку заяву.

Органи місцевого самоврядування можуть встановлювати й інші пільги.

Строк сплати податку

Власники землі та землекористувачі сплачують земельний податок із дня виникнення права власності на земельну ділянку, а в разі припинення права власності або користування земельний податок сплачується за фактичний період перебування землі у власності в поточному році.

Земельний податок фізичними особами сплачується протягом 60 днів із дня вручення податкового повідомлення-рішення. Фізичними особами в сільській та селищній місцевості земельний податок може сплачуватися через каси сільських (селищних) рад або рад об’єднаних територіальних громад, що створені згідно із законом та перспективним планом формування територій громад, за квитанцією про приймання податкових платежів.

Базовим податковим (звітним) періодом для сплати земельного податку є календарний рік, який починається 1 січня й закінчується 31 грудня того ж року (для новостворених підприємств та організацій, а також у зв’язку із набуттям права власності та/або користування на нові земельні ділянки може бути меншим 12 місяців).

Відповідальність та звільнення від неї

У разі, якщо платник податків не сплачує узгоджену суму грошового зобов’язання протягом строків, визначених ПКУ, такий платник податків притягується до відповідальності у вигляді штрафу в таких розмірах:

• при затримці до 30 календарних днів включно, наступних за останнім днем строку сплати суми грошового зобов’язання, – у розмірі 10 відсотків погашеної суми податкового боргу;
• при затримці більше 30 календарних днів, наступних за останнім днем строку сплати суми грошового зобов’язання, – у розмірі 20 відсотків погашеної суми податкового боргу.

Фізичні особи звільняються від відповідальності, передбаченої Податковим кодексом за несвоєчасну сплату податкового зобов’язання, у разі якщо контролюючий орган не надіслав (не вручив) податкове (податкові) повідомлення-рішення у встановлені строки (ст. 287 ПКУ).