У 2025 році головними факторами при виборі житла для українців залишаються фінансові можливості та рівень потенційних ризиків.
Про це повідомляє РБК-Україна, посилаючись на статистику OLX Нерухомість, яка базується на квітневому опитуванні 9560 користувачів платформи.
Хто купує житло
Найактивнішими серед потенційних покупців виявилися українці віком від 31 до 41 року — 30% респондентів. За ними йдуть вікові групи 42–52 роки (26%) та 18–30 років (25%).
Більшість опитаних мають щомісячний дохід до 30 тисяч гривень. Щодо житлових умов, 37% вже мають власну нерухомість, ще 32% наразі орендують житло.
Плани на купівлю
Близько 62% опитаних планують придбати житло впродовж наступних п’яти років. Найбільш затребуваний варіант — квартира (62%), але значна частина респондентів (48%) також розглядає можливість купівлі приватного будинку.
Переваги та недоліки новобудов і „вторинки” у 2025 році
Серед основних переваг новобудов покупці найчастіше називають автономне опалення та незалежне енергозабезпечення, що для більш ніж половини респондентів є вирішальним фактором. Також приваблюють сучасні планування, новітні технології будівництва, розвинена інфраструктура житлових комплексів і можливість придбати квартиру через державну іпотечну програму «єОселя».
Втім, купівля житла на первинному ринку не позбавлена ризиків. Найбільші побоювання пов’язані з можливістю замороження будівництва або значними затримками у здачі об’єкта. Додатково стримують потенційних покупців висока вартість квартир, необхідність вкладень у ремонт, тривале очікування завершення будівництва і те, що багато новобудов розташовані далеко від центральних районів.
Чим приваблює „вторинка”
Вторинне житло, навпаки, приваблює тим, що його можна заселити відразу після купівлі. Важливою перевагою є також наявність сформованої інфраструктури та реальний стан квартири, який можна оцінити під час огляду. Крім того, на вторинному ринку частіше можливо домовитися про зниження ціни. Серед основних недоліків — зношеність інженерних мереж, морально застаріле планування та потреба в оновленні ремонту.
Попри загальну економічну нестабільність, попит на житло в Україні залишається високим. Понад 60% потенційних покупців мають намір придбати квартиру протягом найближчих п’яти років. Водночас більшість з них вагається між купівлею на первинному або вторинному ринку. Майже чверть опитаних надає перевагу виключно вторинному житлу, тоді як лише 14% чітко орієнтовані на новобудови.
Фахівці рекомендують забудовникам посилити комунікацію щодо гарантій добудови об’єктів, а майбутнім власникам — ретельно перевіряти правову чистоту об’єктів незалежно від того, купують вони квартиру в новобудові чи на вторинному ринку.
Що з комерційною нерухомістю?
У березні 2025 року український ринок торговельної нерухомості продемонстрував нетипову динаміку — ціни зросли, хоча попит впав, а кількість об’єктів у продажу скоротилась.
Як свідчать дані OLX Нерухомість, на які посилається РБК-Україна, загальна активність на ринку зменшується через невизначеність економічної ситуації та високі ризики. Підвищення вартості об’єктів у поєднанні з меншим числом пропозицій та зниженням кількості відгуків сигналізує про обережність з боку і власників, і потенційних орендарів або покупців.
Водночас, серед усіх великих міст лише у Києві зафіксовано зростання інтересу до придбання чи оренди комерційної нерухомості. У решті регіонів спостерігається спад активності — ринок фактично «звужується», і нові угоди укладаються повільніше.
Придбати торгову площу в Україні у 2025 році стало значно дорожче. Найвищі ціни традиційно зберігаються в Києві — медіанна вартість комерційної нерухомості досягла 8,3 мільйона гривень, що на 14% перевищує торішній показник. У Дніпрі вартість зросла на 29% і тепер становить приблизно 4,1 мільйона гривень. У Львові фіксується зростання на 12% — до 3,1 мільйона, в Одесі — на 9%, до 3,5 мільйона. Харків виявився винятком серед великих міст: тут ціни знизились на 4%, до 2 мільйонів гривень.
Пропозицій на ринку продажу поменшало в усіх основних містах країни. Найбільш відчутне скорочення зафіксовано у Львові та Дніпрі, де кількість оголошень впала відповідно на 37% і 33%. Що ж до попиту, то його спад відзначають у більшості регіонів, окрім Києва. У столиці інтерес до покупки торгових площ навпаки зріс — на 31% у порівнянні з березнем минулого року.
Оренда також подорожчала. Найбільше зростання спостерігається у Дніпрі — медіанна ставка оренди тут піднялася на 52% і досягла 17 тисяч гривень на місяць. Водночас Київ зберігає лідерство за абсолютним рівнем цін: оренда комерційної площі тут у середньому коштує 38 тисяч гривень, що на 15% більше, ніж рік тому. В Одесі оренда подорожчала на 25% — до 19 тисяч гривень, у Львові — на 9%, до 18 тисяч. Харків залишається на стабільному рівні — 12 тисяч гривень, без змін у порівнянні з попереднім роком.
Зростання цін супроводжується зменшенням кількості доступних варіантів. У Києві обсяг пропозицій на ринку оренди скоротився на 22%. Разом з цим знижується і попит. У Харкові на 30%, у Львові та Одесі — по 24%, у Києві — на 22%, у Дніпрі — на 19%. Загальна тенденція свідчить про охолодження ринку торговельної нерухомості. Експерти пояснюють це економічною нестабільністю, триваючими бойовими діями та адаптацією бізнесу до нових реалій, зокрема переходом частини підприємств на онлайн-модель.
Уряд 29 квітня затвердив законопроєкт про податкову звітність для операторів цифрових платформ. Йдеться про онлайн-сервіси, які пропонують послуги таксі, оренди нерухомості, маркетплейсів тощо.
Про це повідомив представник уряду в Верховній Раді Тарас Мельничук.
Згідно із законопроєктом, оператори цифрових платформ будуть визначені податковими агентами та автоматично стягуватимуть податки з громадян, які отримують доходи від продажу товарів або надання послуг з їх використанням.
Ставка податку становитиме 5%, додатково стягуватиметься 5% військового збору.
Мова йде про будь-який з таких видів діяльності, що здійснюється продавцем через платформу за винагороду:
надання в оренду нерухомого майна, у тому числі житлової та нежитлової нерухомості, а також будь-якого іншого нерухомого майна та місць для паркування;
особисті послуги;
продаж товарів;
надання в оренду транспортних засобів.
Податкова ставка може становити 18%, якщо річний дохід перевищує встановлений ліміт – 834 мінімальні зарплати.
Хоча основна частка експорту України – це переважно сільськогосподарська продукція, країна також має потужну легку промисловість, яку вона успадкувала від Радянського Союзу. Цей сегмент, що включає роботу з такими матеріалами, як текстиль, одяг, шкіру та взуття, є одним із найстаріших промислових комплексів. Інфраструктура швейної промисловості також збереглася від попереднього режиму і визначила розвиток всієї української індустрії моди.
Легка промисловість України дуже різноманітна і налічує 23 види економічної діяльності у трьох основних секторах: текстильна, швейна та шкіряна промисловість. Країна є лідером у текстильній, швейній та взуттєвій галузях регіону завдяки кваліфікованій та дешевшій за середню робочій силі, конкурентоспроможному виробництву та низьким накладним витратам. Відповідно до світових тенденцій, на початку 2020-х років понад 90% робочої сили в цьому секторі в Україні становитимуть жінки.
Останнім часом інтенсивна цінова конкуренція між країнами Східної Європи та вищі виробничі потужності призвели до того, що кілька відомих модних брендів перенесли виробництво з інших країн Центральної та Східної Європи в Україну. Однак попередні дослідження передбачили, що низькі виробничі витрати самі собою не забезпечують довгострокового виживання швейної промисловості країни. Ця галузь не обтяжена надзвичайно високими податками, що дозволяє українським виробникам значно знизити собівартість продукції та пропонувати якісний товар за низькими цінами.
Хоча в секторі переважають малі та середні підприємства, великі компанії мають змогу більше інвестувати в технологічний розвиток і дозволяють клієнтським модним брендам отримувати вигоду від економії у значних масштабах. Крім того, переважання малих і середніх підприємств у секторі означає, що вони можуть замовляти в українських виробників менші обсяги продукції. Менші фірми також є більш гнучкими та здатними краще адаптуватися до економічних та соціальних змін. Це велика перевага для невеликих брендів, які все одно не мають власного виробництва. Це також дозволяє їм швидко реагувати на мінливі модні тенденції та потреби ринку.
А близькість України дозволяє швидко доставляти продукцію західноєвропейським клієнтам – на відміну від аутсорсингу виробництва в Азії.
Багато українських виробничих компаній працюють як незалежні постачальники для міжнародних дизайнерських брендів. За даними UkraineInvest, текстильна промисловість налічує близько 2 500 підприємств, 80-90% з яких орієнтовані на експорт і виробляють продукцію для таких брендів, як Tommy Hilfiger, Hugo Boss, Mexx, Triumph і Marks & Spencer.
Компанії входять до групи інтересів Укрлегпрому. Заснований у 2000 році, Укрлегпром, Союз українських підприємств легкої та шкіряної промисловості, об’єднує 250 найбільших українських промислових компаній. На його членів припадає 60% загального обсягу товарів, вироблених в Україні.
Згідно з їхнім останнім звітом про потенціал української шкіряної та текстильної промисловості, у 2017-2018 роках в Україні налічувалося 475 текстильних, 1547 швейних та 319 шкіряних підприємств, на яких працювало близько 85 000 осіб. У 2019 році ця кількість зросла до 510, 1669, 339 та 87 900. Хоча кількість зайнятих у галузі значно менша, ніж в інших сегментах виробництва в Україні, останнім часом вона суттєво зросла.
Згідно з даними Держстату (Державної служби статистики України), зайнятість в українській текстильній, швейній, шкіряній та взуттєвій промисловості дещо знизилася в період з 2017 по 2021 рік, головним чином після епідемії Covid-19. У фінансовому році, охопленому звітом Укрлегпрому, зайнятість зросла на 4,3%, продуктивність праці – на 7,3%, експорт – на 13,3%, а капітальні інвестиції – на 13,8%. Українські текстильні та шкіряні компанії мають партнерів у 146 країнах світу, переважно в Європі. Тож можна стверджувати, що українське виробництво є привабливим для європейських модних компаній за замовчуванням. Насамперед це:
– географічна близькість,
– налагоджена логістика,
– наявність дешевої робочої сили,
– тісні зв’язки між ЄС та Україною.
Україна має великий потенціал для виробництва натуральних волокон для текстильної промисловості, хоча б через свої географічні та історичні особливості.
Сучасна текстильна промисловість була побудована за попереднього режиму, коли Україна забезпечувала 50% загального виробництва текстилю в СРСР, але розпад радянського ринку, ослаблення місцевої купівельної спроможності та помилкові рішення в економічній політиці призвели до значного ослаблення місцевої текстильної промисловості. Однак підприємства, які виробляють бавовняні, вовняні та лляні текстильні тканини, все ще працюють.
Це, разом із швейною промисловістю, може забезпечити українській текстильній промисловості провідну роль у регіоні в майбутньому, оскільки текстильне виробництво наразі зосереджене переважно в Китаї та Туреччині, але проти цього як споживачі, так і геополітичні інтереси.
Однак за останні десятиліття європейська текстильна промисловість зазнала значної деіндустріалізації. Крім того, текстильна промисловість є не лише сировиною для швейної промисловості, але й відіграє важливу роль у будівництві, автомобілебудуванні, сільському господарстві та охороні здоров’я, наприклад, у виробництві різноманітного спеціалізованого функціонального текстилю.
В Україні існує генетичний центр вівчарства, а погодні умови дозволяють вирощувати льон і коноплі (які можуть стати основою для виробництва дешевих, але високоякісних текстильних матеріалів для одягу та аксесуарів, а також геотекстилю та функціонального текстилю).
За даними торгової асоціації, окрім воєнної ситуації, основними викликами, що стоять перед галуззю, що розвивається, є нерівномірна конкуренція на місцевому ринку, обмеженість власної сировини, брак кваліфікованої робочої сили, низька продуктивність, подекуди некомпетентний менеджмент та брак державних субсидій і кредитів. Крім того, дослідники визначили відсутність бізнес- і маркетингової стратегії та державної фінансової підтримки, проблеми з митницею та залежність від імпортних матеріалів як основні виклики, що стоять перед сектором.
У 2020 році близько 51% текстилю та супутніх товарів було продано за кордон, переважно в Європу. Україна має 19 угод про вільну торгівлю з 46 країнами, включаючи Європейський Союз. Активній торгівлі сприяють торговельні угоди між Україною та ЄС: з 1 січня 2016 року обидві сторони тимчасово застосовують Угоду про поглиблену та всеохоплюючу зону вільної торгівлі (ПВЗВТ) – комплексну програму з приведення регуляторних стандартів у сфері торгівлі у відповідність до стандартів ЄС. ПВЗВТ передбачає лібералізацію торгівлі в певних аспектах товарів, послуг, руху капіталу та робочої сили. Вона має на меті забезпечити взаємно розширений доступ до внутрішніх ринків ЄС та України, а також усунути нетарифні (технічні) бар’єри в торгівлі. ПВЗВТ також сприяла розвитку незалежних ділових відносин типу «постачальник-постачальник».
Вплив війни
Агресія Росії проти України, розпочата в лютому 2022 року, триває вже понад три роки. До війни деякі виробники витратили кілька років на модернізацію виробництва за власний кошт. Текстильна промисловість забезпечила новими робочими місцями багатьох людей, які втратили роботу під час економічної кризи 2014 року – тенденція, яка в той час була джерелом зростання для великих українських компаній.
За даними Міністерства економіки України, переважна більшість українських швейних фабрик, 70%, продовжують працювати під час війни. Таким чином, текстильна та швейна промисловість має потенціал підтримати українську економіку під час війни та відіграти провідну роль в економічній реструктуризації країни.
Згідно зі звітом «Укрлегпрому» за 2017-2018 роки, частка та розподіл експортованої та імпортованої продукції чітко показує, що, оскільки компанії країни імпортують переважно сировину (54,7%), а 48% експорту становлять готові швейні вироби, в українських текстильних та шкіряних компаніях переважають складальні операції з низькою доданою вартістю.
За даними Генерального директорату Європейської Комісії з питань торгівлі, імпорт текстилю з України до ЄС зростав до 2021 року, а потім знизився, тоді як експорт одягу демонструє повільне і стійке зниження. Водночас експорт текстилю з ЄС до України зростав у 2020-2022 роках, а потім знизився у 2023 році. Водночас експорт одягу збільшився у 2021-2023 роках, демонструючи суперечливу тенденцію між цими двома показниками.
Під час війни багато швейних фабрик було перенесено в безпечніші місця, здебільшого завдяки урядовій Програмі з переміщення бізнесу, а також було чимало прикладів, коли компанії змінювали сферу своєї діяльності. Однак більшість іноземних партнерів скасували замовлення. Це ілюструє слабкі зв’язки міжнародних модних брендів з виробниками: навіть крихкі робочі відносини (часто контрактні) вимагають від галузі модернізації та переходу на вищий рівень. Це дало б виробникам стабільну ринкову позицію на міжнародному ринку. Водночас, гнучкі стратегічні рішення керівників компаній та модернізація, що відбулася в минулому, також створюють хорошу основу для реструктуризації та реконструкції економіки.
Згідно з нещодавнім аналізом українського дослідницького інституту «Фама», в Україні налічувалося 19 700 виробників одягу, взуття, текстилю та виробів зі шкіри, а оборот галузі впав на 13% у 2023 році. Незважаючи на війну, в Україні з’явилися нові перспективні сектори, продукція яких користується попитом на внутрішньому ринку та має експортний потенціал
Згідно з нещодавнім аналізом українського дослідницького інституту «Фама», в Україні налічувалося 19 700 виробників одягу, взуття, текстилю та виробів зі шкіри, а оборот галузі впав на 13% у 2023 році. Незважаючи на війну, в Україні з’явилися нові перспективні галузі, продукція яких користується попитом на внутрішньому ринку та має експортний потенціал: військова продукція, домашній одяг та весільні сукні, що свідчить про потенціал для кооперації між галузями та розвитку власних продуктів.
Найбільшим експортним ринком для української текстильної промисловості є Європа, на другому місці – Азія.
Імпорт надходить переважно з Китаю та Туреччини. За останні шість років імпорт текстильної продукції перевищив експорт у кілька разів, а до кінця 2023 року розрив збільшиться більш ніж у шість разів, що свідчить про наявність потенціалу у виробництві для внутрішнього ринку.
Українські дизайнери одягу набувають популярності
Українські дизайнери одягу здобувають світове визнання завдяки поєднанню традиційних українських мотивів із сучасними тенденціями: цьому потужно сприяла ситуація, спричинена війною.
Загалом українські бренди, відомі своєю креативністю, якісними матеріалами та доступними цінами, стають дедалі популярнішими як в Україні, так і за кордоном. FROLOV, Sleeper, Ksenia Schnaider, Bevza, Gasanova, Litkovskaya, The Coat by Katya Silchenko, Ruslan Baginskiy, TTSWTRS, Zhilyova – одні з найвідоміших.
Фактично, одяг українських модних брендів став потужним елементом культурної дипломатії, інструментом так званої «м’якої сили». Такі бренди, як GUNIA Project, GAPTUVALNYA, Etnodim, NOVITSKA роблять акцент на етностилі, популяризуючи українську культуру та привертаючи увагу до реалій війни, що триває. Наприклад, дружина президента України Олена Зеленська неодноразово носила одяг місцевих брендів і просуває українські модні бренди під час публічних виходів у світ.
Після антиросійських і проєвропейських протестів Євромайдану 2013-2014 років українська традиційна вишита блузка, вишиванка, стала символом незалежності та політичної заяви. А американський Vogue назвав її «головним трендом» 2015 року. В останні роки, поряд з українськими модними брендами, популярність вишиванки продовжує зростати, оскільки світові модні бренди оселилися на хвилі інтересу до вишиванки. Після вторгнення Росії в Україну вишиванка стала символом культурної спадщини та глобальної солідарності, її носять знаменитості та світові лідери на підтримку України.
Виклики, пов’язані зі вступом до ЄС
Відповідно до статті 360 Угоди про асоціацію, Україна та ЄС домовилися посилити співпрацю з питань довкілля, сприяючи досягненню довгострокової мети сталого розвитку та «зеленої» економіки. Ця вимога стосується і української текстильної промисловості, яка повинна відповідати європейським правилам переробки відходів. Наразі це є основною перешкодою для галузі через відсутність інфраструктури. Для подальшої інтеграції з ЄС українській текстильній промисловості бракує базових знань законодавства ЄС, стандартів тощо, щоб краще підготуватися до вимог ринку ЄС.
Окрім майбутнього перегляду регламенту REACH щодо хімічних речовин, Звіту про сталий розвиток для бізнесу та європейської регуляторної хвилі щодо належної обачності, Європейська Комісія планує запровадити низку цілей у рамках Стратегії ЄС щодо сталого та циркулярного текстилю, яка встановлює довгострокове бачення на період до 2030 року. Українські виробники зараз мають всі можливості для того, щоб заздалегідь належним чином підготуватися до майбутніх цілей, і таким чином стати лідерами в європейській текстильній промисловості. Україна також потребує правильної політики та свідомих підприємців, щоб максимізувати потенціал висхідної мобільності та в довгостроковій перспективі вивести текстильну та швейну промисловість з-під впливу діяльності з низькою доданою вартістю.
З поступовим виходом української продукції на ринки ЄС дуже важливо розглянути, як саме можна підвищити конкурентоспроможність України.
Одним з основних джерел конкурентних переваг країни є велика пропозиція сировини, такої як технічні коноплі та льон.
У Житомирській області Україна вже будує перший сучасний завод з переробки промислових конопель за підтримки кількох приватних інвесторів.
Чи можуть залишитися складальні фабрики?
Швейна промисловість раніше відігравала важливу роль у післявоєнній економічній реконструкції та в роки після здобуття незалежності, наприклад, в Італії після Другої світової війни або в Шрі-Ланці та В’єтнамі. Оскільки багато завдань можна освоїти без відриву від виробництва, відносно низька собівартість і «легкість» швейної промисловості означає, що вона може експоненціально збільшити зайнятість і забезпечити значні обсяги експорту для країни.
Однак без професійної підготовки та досліджень і розробок українські виробники можуть легко залишитися складальними підприємствами в майбутньому.
Враховуючи дефіцит чоловічої робочої сили через війну, зростання текстильної та швейної промисловості, в якій переважають жінки, може бути значним і запропонувати великий потенціал для економічного відновлення країни – і відходу від сільського господарства. Таким чином, українські виробники можуть скористатися перевагами нішевих ринків і глобальних галузевих тенденцій, де швидкі терміни виготовлення, доставки, якісне виробництво і невеликі партії, що відповідають швидкозмінним модним тенденціям, забезпечують конкурентну перевагу.
Текстильна промисловість України також має великий потенціал. Зростання текстильної промисловості може відіграти важливу роль у переході країни від сировинної моделі економіки, забезпечуючи надійний місцевий ланцюг поставок для виробництва одягу. Це також може допомогти Україні стати лідером у регіональній мережі поставок. Це відповідатиме ще й зростаючій після кризи 2008 року тенденції до переорієнтації виробництва та постачання з Азії. Україна має значний потенціал для виробництва готового текстилю та одягу, репутацію виробника високоякісної продукції, кваліфіковану робочу силу та стратегічно вигідне географічне розташування.
Трагічна війна вивела багатьох українських дизайнерів і брендів на світову арену. Залишається відкритим питання, чи зможуть вони зберегти цей інтерес на глобальному, висококонкурентному ринку моди. Що стосується їхньої виробничої бази, то, оскільки українські виробники одягу мають досвід високоякісного виробництва, можлива співпраця могла б ґрунтуватися на цій базі і забезпечити стабільного партнера для компаній-виробників поряд із глобальними клієнтами. Загалом, майбутнє зростання сектору залежатиме від підвищення конкурентоспроможності української продукції на ринку ЄС та приведення нормативно-правової бази у відповідність до стандартів ЄС.
Звісно, існує також питання, що це означатиме для виробників одягу в нинішніх країнах – членах ЄС, коли війна закінчиться і Україна може стати членом ЄС. Загалом, якщо низькі витрати на робочу силу є основним фактором при прийнятті рішення про купівлю певного модного бренду, вони цілком можуть повернутися до українських виробників одягу разом з новими клієнтами, на шкоду виробникам у регіоні. Витрати на виробництво в Україні також можуть зрости.
Відповідно до міжнародних тенденцій, угорський сектор страждає від нестачі робочої сили, але на початку війни угорські виробники просто не могли працевлаштувати українських швачок через адміністративні перешкоди, тож після вступу до ЄС працевлаштування для них цілком може бути спрощене.
Отже, вищі зарплати в сусідніх країнах і легший доступ до працевлаштування в Україні можуть зменшити кількість зайнятих у цьому секторі. Оскільки заробітна плата в Україні в середньому нижча, словацькі компанії вже передали виробництво на аутсорсинг українським фірмам, тому співпраця між польськими, словацькими, угорськими та румунськими текстильними та швейними компаніями, розташованими по сусідству з Україною та поблизу кордону, також могла б бути посилена.
Оскільки дві інші країни – кандидати на вступ до ЄС, Албанія та Молдова, також мають значну текстильну та швейну промисловість, подальше розширення ЄС на Схід може перекроїти карту світової та європейської текстильної та швейної промисловості.
Прем’єр-міністр України Денис Шмигаль заявив, що наша країна запропонувала запровадити мито на імпорт товарів з рф. Кошти з цього будуть йти на відновлення держави.
Про це повідомляє РБК-Україна з посиланням на офіційний Telegram-канал посадовця.
Шмигаль розповів, що Україна від заморожених активів рф вже має підтверджені 50 млрд доларів доходів. Ці гроші використовуються для бюджетних потреб, фіксування військових видатків та швидкого відновлення. Однак ціль України – їх повна компенсація. Крім того, є ще один механізм репарацій проти рф.
„Окрім їхньої конфіскації, запропонували запровадження спеціального мита на імпорт російських товарів, надходження від якого будуть спрямовуватись у фонд відновлення України. Це економічний механізм репарацій, що дозволяє діяти без очікування політичних змін у росії”, – йдеться у повідомленні.
Очільник уряду наголосив, що санкції против рф залишаються важливим інструментом тиску, оскільки Москва постійно намагається їх послабити.
Прем’єр-міністр України Денис Шмигаль підбив підсумки візиту української делегації до США цього тижня на Spring Meetings Світового банку та МВФ.
Яке передає Укрінформ, про це Шмигаль написав у Телеграмі.
За його словами, це був насичений візит, під час якого відбулась низка переговорів з ключовими фінансовими інституціями, включно з МВФ, Світовим банком та ЄБРР.
«Важлива зустріч із міністром фінансів США Скоттом Бессентом, на якій окремою темою розмови була угода між нашими країнами. Над документом працюють юридичні команди. Маємо хороший прогрес. Головне – чітко визначили наші „червоні лінії”, угода має відповідати європейським зобов’язанням, а також не суперечити Конституції та законодавству України. Вона має обов’язково бути ратифікованою парламентом. Досягнуто домовленостей, що в документі не зараховується допомога, надана до її підписання», – зазначив Шмигаль.
За його словами, Україна і надалі отримуватиме підтримку від партнерів. Фінансування на 2025 рік повністю забезпечене, включаючи покриття дефіциту в $39 мільярдів із допомоги міжнародних партнерів.
Вже є часткові домовленості на 2026–2027 роки. Основні джерела: програма МВФ, Ukraine Facility та доходи від заморожених російських активів (ЕRА). Триває активна робота над залученням нових ресурсів.
«Відновлення України – одна з ключових тем на полях Spring Meetings. Обговорили довгострокові перспективи з американським бізнесом та фінансовими партнерами. Провели продуктивну зустріч з лідерами аналітичних центрів, де ішлося про необхідність залучення нових технологій та нових ресурсів для економічного зростання після війни», – підкреслив Шмигаль.
У США українська делегація також обговорила використання російських заморожених активів.
«Україна вже має підтверджені $50 мільярдів доходів від заморожених російських активів, які ми використовуємо для бюджетних потреб, фіксування військових видатків та швидкого відновлення. Але наша ціль – повна конфіскація. Окрім їхньої конфіскації, запропонували запровадження спеціального мита на імпорт російських товарів, надходження від якого будуть спрямовуватися у фонд відновлення України. Це економічний механізм репарацій, що дозволяє діяти без очікування політичних змін у Росії», – наголосив Шмигаль.
Він зауважив, що санкції проти Росії залишаються важливим інструментом тиску, адже агресор постійно намагається їх послабити і додав, що Україна має розуміння в цьому питанні.
Цьогоріч Україна очікує понад 39 мільярдів доларів бюджетної підтримки, такі ресурси підтверджені партнерами.
Про це Прем’єр-міністр України Денис Шмигаль повідомив у Телеграмі, передає Укрінформ.
«Під час Круглого столу міністерського рівня на підтримку України у Світовому банку наголосив, що незалежно від подальшого розвитку подій, 2026-2027 роки будуть часом великих викликів для макрофінансової стабільності України. Нам потрібен прогнозований фінансовий ресурс як для покриття поточних бюджетних видатків, так і для продовження відбудови України», – йдеться у повідомленні.
Як зауважив Прем’єр, найоптимальнішим варіантом розв’язання цього питання буде повна конфіскація російських знерухомлених активів на Заході та їх спрямування Україні.
За останньою оцінкою Світового банку, потреби у відновленні на найближчі 10 років складають 524 млрд доларів. Ці цифри свідчать, що обсяг російських знерухомлених активів (приблизно 300 млрд доларів) значно менший за обсяг потреб на відбудову України. Тому доцільно було б розглянути можливість додаткового оподаткування російської сировини. Агресор має заплатити за спричинені ним руйнування, а Україна – отримати ресурс для відновлення.
Шмигаль подякував усім партнерам за системну санкційну політику, маємо позбавити Росію можливості фінансувати цю війну. Останній шістнадцятий пакет, зокрема, посилив боротьбу з тіньовим флотом РФ, заборонив експорт низки товарів подвійного призначення, застосував санкції проти російських портів та аеропортів.
Також Шмигаль подякував президенту США Дональду Трампу за продовження низки санкцій. Зокрема, продовження заборони на вхід російських суден до американських портів, а також санкції на фінансовий сектор, військо-промисловий комплекс та енергетику РФ. Важливо посилювати санкційний тиск на агресора.
«Дякую Світовому банку, Міжнародному валютному фонду, Сполученим Штатам, Євросоюзу, країнам G7 та всім партнерам за дієву фінансову підтримку України, яка допомагає нам вистояти в цій важкій війні», – додав Прем’єр.
Успішні перегляди програми МВФ дадуть змогу Україні залучити додатково 1,9 млрд доларів до кінця поточного року.
Про це повідомляє Міністерство фінансів України за результатами зустрічі Прем’єр-міністра України Денис Шмигаля та міністра фінансів Сергія Марченка з директоркою-розпорядницею МВФ Крісталіною Георгієвою у Вашингтоні, передає Укрінформ.
“МВФ продовжує ефективно реагувати на потреби України. Від початку повномасштабного вторгнення Україна отримала понад 12,8 млрд доларів США бюджетної підтримки виключно від МВФ. Окрім того, фінансова програма Механізму розширеного фінансування створює підґрунтя для відновлення економіки країни та сприяє вступу до ЄС. Вдячний колегам за необхідну та своєчасну допомогу”, – зазначив Марченко.
У Мінфіні нагадали, що у березні 2023 року Рада директорів МВФ затвердила чотирирічну програму розширеного фінансування (EFF) для України у розмірі 15,5 млрд дол. Із цієї суми 10,1 млрд дол. уже залучено за результатами семи успішних переглядів програми.
На 2025 рік програмою МВФ передбачено до 2,3 млрд дол. за результатами чотирьох переглядів. Перші 400 млн дол. надійшли до держбюджету в березні цього року.
У Мінфіні підкреслили, що Україна вже виконала 40 структурних маяків (умов) програми EFF. Основні напрями реформ включають зміцнення макрофінансової стабільності, удосконалення структурної фіскальної політики, посилення фіскальної прозорості, покращення управління державними інвестиціями, дерегуляцію економічної діяльності та поліпшення бізнес-клімату, посилення боротьби з корупцією та реформу енергетичного сектору.
Крісталіна Георгієва зі свого боку запевнила, що МВФ продовжить підтримувати Україну.
Прем’єр-міністр України Денис Шмигаль провів зустріч із директоркою-розпорядницею Міжнародного валютного фонду Крісталіною Георгієвою, під час якої вони обговорили подальшу підтримку України в 2025-2026 роках.
„Радий зустрічі у Вашингтоні з Директоркою-розпорядницею МВФ Крісталіною Георгієвою. Подякував за потужну промову на підтримку України під час Круглого столу міністерського рівня. А також за лідерство пані Георгієвої та МВФ в координації фінансової підтримки для нашої країни на суму понад 150 млрд доларів”, – йдеться в повідомленні.
Також Шмигаль зазначив, що сторони продовжують роботу над спільною програмою EFF. І подякував за сім успішних переглядів програми, що дало змогу залучити більше 10 млрд доларів.
„Обговорили також подальшу підтримку України в 2025-2026 роках. Україна віддана реформам, які ми впроваджуємо спільно з МВФ. Дякуємо Міжнародному валютному фонду за послідовну й непохитну підтримку України”, – додав прем’єр.
Українська компанія «Біофарма Плазма», історія якої налічує понад століття, будує в Румунії завод, який вироблятиме ліки шляхом переробки плазми крові. Згідно з документами, поданими до Агентства з охорони навколишнього середовища повіту Біхор, інвестиції в Румунії становлять 37 мільйонів євро, будівництво планується завершити до лютого 2026 року, а завод почне працювати в березні.
За даними новинного порталу profit.ro, компанія створює виробничий завод в індустріальному парку (вулиця Ніколає Філіпеску) на площі 34 370 квадратних метрів, перероблятиметься 1,2 мільйона літрів замороженої плазми на рік. Готові продукти включатимуть 10-відсотковий імуноглобулін IgG Bioven – до 400 000 флаконів на рік – та 20-відсотковий альбумін Albuven – 1,8 мільйона флаконів на рік.
Спочатку виробництво розпочнеться на одній виробничій лінії, але в майбутньому планується подвоїти потужність. Плазма надходить із власних центрів донорства крові компанії, зберігається при температурі -20°C і обробляється за допомогою спеціальних процесів фільтрації, очищення та стерилізації. Хімічні речовини, що використовуються у виробничому процесі, такі як етанол, оцтова кислота, хлорид натрію та ізопропанол, зберігаються за умови посилених заходів безпеки, щоб уникнути забруднення навколишнього середовища.
На території заводу також розташовані виробничий цех, склади небезпечних матеріалів, лабораторії, офіси, внутрішня дорожня мережа, автостоянка та зелені зони. Завод працюватиме сім днів на тиждень, тобто без перерви.
Biopharma Plasma була заснована в 1895 році і стала найбільшою подібною фармацевтичною компанією у Східній Європі. У 2015 році компанія відкрила свій перший плазмовий центр в Сумах, Україна, а в 2019 році, інвестувавши 175 мільйонів доларів США, створила завод з фракціонування, здатний переробляти понад 1 мільйон літрів плазми на рік. З 2022 року компанія присутня в Румунії з адміністративним центром у Бухаресті.
У першому кварталі 2025 року економіка України зросла на 0,5% у річному вимірі. Про це свідчать дані Інфляційного звіту НБУ за квітень.
Зауважується, що вагомим чинником зростання економіки стало переважно стабільне постачання електроенергії. Так, у І кварталі дефіцит е/е був меншим, ніж очікувалося, завдяки теплій погоді та швидким ремонтам потужностей і інфраструктури.
Окрім того, вагомий внесок мала й подальша адаптація підприємств до перебоїв з енергопостачанням, зокрема розбудова розподіленої генерації та встановлення обладнання для енергоавтономності, а також імпорт е/е, про що свідчать результати опитувань підприємств.
Втім, у звіті додали, що зростання ВВП у 2025 році залишатиметься стриманим. Його гальмуватимуть наслідки війни, зокрема дефіцит на ринку праці, зокрема через збереження від’ємного сальдо міграції, посилення обстрілів і руйнування газової інфраструктури, що збільшуватиме залежність від імпорту, а також негативні ефекти торговельних протистоянь у світі. Два останніх чинники зумовили погіршення прогнозу зростання реального ВВП у 2025 році до 3,1% (порівняно з 3,6% в Інфляційному звіті за січень 2025 року).
Разом з тим, певну підтримку економіці забезпечить очікуване зростання врожаю, стабілізація в енергетиці та оборонні замовлення.
У 2026-2027 роках Нацбанк очікує пришвидшення темпів зростання до 3,7-3,9%, однак вказує, що період швидкого відновлення завершився.
Без масштабних інвестицій чи повернення мігрантів економічний прорив найближчим часом називають „малоймовірним”.
