Великі проблеми малих підприємців Закарпаття

Пандемія COVID-19 завдає величезної шкоди не тільки галузі охорони здоров’я, але й економіці, зокрема малому бізнесу, котрий страждає через уведені заходи боротьби з епідемією та, зрештою, від поширення коронавірусу. Про проблеми ми поспілкувалися з двома малими підприємцями.

– Окрім того, що я займаюся доставкою заробітчан до підприємства в угорському місті Ясберень, головним моїм профілем є виробництво садових та кімнатних меблів. Останнім я займаюся з 2014 року, а контракт із компанією в Угорщині підписав три роки тому, до того перевозив робітників в інші місця. 30 відсотків мого доходу – це пасажирські перевезення, 70 відсотків – це виробництво меблів. Я доставляю меблі своєму партнеру в Угорщину, він продає їх, і ми ділимося доходом: третина залишається йому, а дві третини – мої, – представляє свій бізнес Аттіла Кейс із с.Шаланки. – Однак, через закриття кордонів та перевезення пасажирів, і транспортування меблів припинилося.

– До яких конкретно наслідків це призвело?

– Сімдесят відсотків садових меблів виготовляються з квітня до червня, і саме тоді я їх доставляю, і саме в цей період торгівля припинилася. Однак я ще не припинив виробництво садових меблів, лише вдвічі зменшив обсяги, щоб мої працівники, які цим займаються, не залишилися без грошей. Проте невідомо, як довго я зможу їм платити, адже, якщо обмеження прикордонного руху триватиме більше місяця, я не зможу відновити доставку меблів, мені доведеться взагалі припинити виробництво та виплачувати зарплату працівникам через втрату доходу і нестачу грошей. Виробництво та продаж кімнатних меблів розпочинається восени, після закінчення курортного сезону, коли родини в Угорщині починають купувати меблі для оселі. Однак нинішнє закриття кордону забирає 60 відсотків мого річного доходу, навіть якщо наприкінці квітня рух відновиться, в будь-якому випадку буде втрата доходу.

– Що можна зробити, щоб компенсувати втрачений дохід? Можливо, нарощувати виробництво кімнатних меблів або підвищувати ціни?

– Я думаю про це щодня, але поки не зміг знайти спосіб компенсувати втрачений дохід. Якби кордони наприкінці квітня відкрилися знову, у мене був би місяць, протягом якого я все ж міг би доставляти садові меблі, але навіть тоді не було б реального шансу компенсувати втрачений дохід.

Немає можливості і швидко наростити виробництво кімнатних меблів, цей бізнес стоїть на одному рівні протягом багатьох років, і мій партнер теж не зможе раптом продати надлишки виробництва. А швидке зростання цін призведе до втрати клієнтів. Тільки поступове збільшення виробництва та збут можуть дати результат. У цьому році я планував побудувати ще два цехи для виробництва меблів, а також придбати устаткування, необхідне для збільшення виробничих потужностей, але це стало неможливим через втрату доходу, я зможу реалізувати плани лише в наступному році. Цього року доведеться «затягувати ремені», через втрату доходу я зможу виготовити наполовину менше меблів, і навіть придбати менше дров на зиму. Є ймовірність, що ми знову перейдемо до виробництва на повну потужність наступного року, але цьогорічні втрати вже не можна компенсувати. У подібній ситуації перебуває багато малих підприємців.

Це підтверджує й односелець пана Аттіли – Андраш Кіш, підприємець, котрий займається вирощуванням городини та перевезеннями.

– Перевозки зупинилися, я навіть не зміг запустити сільськогосподарське виробництво, як і багато моїх односельців. У мене є парник, я також вирощую огірки у відкритому грунті, але ми нічого не робимо, оскільки не знаємо, як продати врожай. Через невпевненість у продажі ми ще нічого не посіяли, нічого не посадили. Зазвичай продаю врожай покупцям з-за перевалу – у кожного фермера є власні контакти з торговими посередниками, але зараз рух через перевали обмежений, щоб запобігти поширенню епідемії. Невідомо, як довго це обмеження діятиме, торговці не можуть і не хочуть приїжджати на Закарпаття, оскільки ринки також закриті. Звичайно, ми розпочнемо роботу, але щонайменше на місяць пізніше. Замість кінця березня будемо сіяти лише наприкінці квітня, після Великодня, а садити лише в середині травня.

– Як продаватимете товар, на які збитки розраховуєте?

– У липні, серпні, коли урожай дозріє, доставлятиму огірки власним транспортом у довколишні населені пункти. Наскільки великі будуть збитки, ще не знаю, але цьогорічні втрати доходу вже не можна компенсувати. Крім того, щоб почати роботу – потрібні значні інвестиції, лише покупка добрив та насіння обійдеться у двадцять тисяч гривень, при одночасній втраті доходу. Багато фермерів, включаючи нас, потребують швидкої економічної підтримки.

(Мігай Лайош/Kárpátalja hetilap)