Forbes: Україні потрібна сучасна мережа електропостачання, щоб перемогти у війні

Київ зміцнив свою енергетичну безпеку, відмовившись від газу з Росії, тепер йому потрібно подбати про своє електрозабезпечення.

Україна страждає від російської агресії вже більше шести років. Крим окупований Москвою, а частину Донбасу контролюють російські сили.

В документальному фільмі “Росія. Кремль. Путін”, який вийшов в російський ефір 21 червня, президент РФ Володимир Путін заявив, що деякі пострадянські країни нібито “забрали історичні російські території”, коли СРСР розвалився в 1991 році. Він наголошував, що під час заснування Радянського Союзу в угоду був включений пункт про право вийти з союзу. Але процедура не була “прописана”. Багато столиць бояться, що це може бути анонсом нових територіальних загарбань Кремля в сусідніх країнах, таких як Україна, Казахстан, Білорусь, а може й в країнах Балтії. Про це на сторінках Forbes пише експерт Atlantic Council Аріель Коен.

Путін зіштовхнувся з рекордно низьким рейтингом перед референдумом про зміну конституції РФ, яка дасть йому право лишатися на своїй посаді до 2036 року.

“Востаннє, коли рівень його підтримки був настільки низьким, Путін анексував Крим. Після цього популярність російського президента різко зросла. У Києві й Москві бояться, що нова територіальна авантюра чи геополітична агресія вже в можливо в роботі”, – йдеться в статті.

Зазвичай в таких операціях тиску Росія використовувала постачання природного газу в Україну. Але Київ відмовився від російського блакитного палива в 2015 році. Він досі покладається на доходи від транзиту російського газу, на які припадає 3% ВВП. Але відмова від імпорту палива з сусідньої країни була правильним кроком на зустріч енергетичній безпеці України. Однак, в той час, як Україна працює над скороченням своєї газової залежності від Росії, почав з’являтися спектр “електричної залежності”. Через старіння енергетичної інфраструктури й підвищення попиту, адміністрація президента Володимира Зеленського почала імпортувати дешеву електрику з Росії в жовтні 2019 року. В травні 2020-го уряд України, схоже, усвідомив політичні й економічні наслідки цього рішення. Найближчі союзники України в ЄС: Польща і країни Балтії, – теж твердо виступили проти українського імпорту електроенергії з РФ і Білорусі. Зрештою, Київ відмовився від цього.

Один з наріжних каменів української євроінтеграції передбачає від’єднання енергетичної системи України від російської електромережі до 2022 року. Натомість українська мережа повинна об’єднатися з європейською до 2025-го. Це буде черговий крок Україна на зустріч незалежності від РФ. Тому важливим викликом, який доведеться здолати, буде оновлення застарілої української електромережі, збудованої ще в радянські часи.

Знадобиться щонайменше 17,5 мільярдів доларів інвестицій, щоб привести розподільну мережу до сучасних стандартів. Технічний виклик забезпечення домогосподарств і підприємств надійним джерелом живлення й встановлення передових електролічильників, швидше за все, буде вирішуватися через міжнародну співпрацю й позики.

Електромережі – це логічна монополія. Тому тарифи за їхні послуги регулює держава. Коен нагадує про звіт Atlantic Council під назвою “Гарантування інвестицій в українські електромережі: дорога до майбутнього”. В ньому йшлося про те, що для того, щоб належним чином розібратися з викликами, уряду України потрібно провести радикальні реформи, націлені на запровадження нової тарифної методології, щоб заохотити потенційних інвесторів вкласти капітал в проведення критично важливого обслуговування й розвитку.

Методологія, яку зазвичай використовують в таких випадках, називається RAB. Цей підхід широкого обговорюють в Україні вже кілька років, але з обмеженим успіхом. Суть методології в тому, що власники інфраструктури електрозабезпечення щороку отримують певний дохід, який визначається певним відсотком від вартості активів. Частина цих грошей інвестується в модернізацію мереж.

Однак, перешкодою до запровадження цієї методології, як і у випадку інших реформ в українському енергетичному секторі, стало те, що електрика в Україні досі розглядається не як ресурс, виготовлений в ринкових умовах, а як “гарантоване суспільне благо”. А це оманлива спадщина СРСР. RAB тягне за собою окупність й рентабельність інвестицій. Цього вистачає для обслуговування позик і для того, щоб компанії, які виробляють і доставляють електроенергію, отримували дохід.

Завдяки фінансовій стимуляції через RAB, компанії мотивовані підтримувати й модернізувати електромережі, надаючи приватним й корпоративним споживачам надійне електропостачання за розумну ціну. Методологія RAB була важливою частиною енергетичних реформ в інших пострадянських країнах, які успішно перейшли до ринкової економіки. Зокрема, її прийняли в Чехії, Грузії, Угорщині, Польщі, Румунії тощо.

Досвід країн Центральної й Західної Європи свідчить, що це ключ до розблокування прямих іноземних інвестицій у внутрішні електромережі. Кінцеві користувачі й промисловість можуть зіштовхнутися з короткостроковим підвищенням цін, оскільки неефективні субсидії будуть зникати. Але поява більш ефективних мереж змусить вартість електроенергії впасти в довгостроковій перспективі. Важливіше те, що надійність електропостачання зросте й привабить іноземних інвесторів.

Загрози для безпеки України надходять як зовні, так і зсередини. Щоб краще захистити свій суверенітет від зовнішніх небезпек включно з реваншизмом Росії, Києву потрібно відновити, модернізувати й лібералізувати своє виробництво й дистрибуцію електроенергії. Без сучасної, надійної й конкурентної електромережі, лояльної до бізнесу тарифної структури Україна буде залишатися відкритою для енергетичного тиску Кремля.

УНІАН