Останніми тижнями Nord Stream AG, більшою часткою якої володіє компанія, контрольована кремлем, почала оцінювати вартість ремонту підірваного газопроводу „Північний потік”.
Очікується, що ремонтні роботи коштуватимуть близько 500 мільйонів доларів, повідомили джерела The New York Times.
За словами співрозмовника, оцінка ремонту труби та відновлення подачі газу починається приблизно з 500 мільйонів доларів. Консультанти з росії також вивчають, як довго пошкоджені труби можуть витримувати вплив солоної води.
Втім, порушується питання, чому, якщо росія атакує власні трубопроводи, вона починає їх дорогий ремонт.
Як пише NYT, у 2007 році Шведське агентство оборонних досліджень попереджало про ризики, зокрема про вразливість газопроводу „навіть до найпростішої форми диверсії”.
Зокрема, дослідники висловили припущення, що „для встановлення вибухового пристрою достатньо одного водолаза”. Сьогодні шведська влада, яка веде кримінальне розслідування, дійшла висновку, що відповідальність за вересневий вибух, швидше за все, несе держава. Офіційні особи та експерти припускають, що вибухівку, ймовірно, скинули з кораблів або заклали на морське дно за допомогою підводних човнів або водолазів.
WP: немає переконливих доказів того, що росія стоїть за атакою на „Північний потік”.
Видання зазначає, що Балтійське море є „гігантським кладовищем” боєприпасів та хімічної зброї, які не вибухнули, після світових воєн. Експедиції з усунення цих перешкод є звичайним явищем, а у кількох країнах уздовж Балтики, включаючи росію, є водолазні групи, які спеціалізуються на операціях на морському дні. Крім цього, повідомили колишні військові, країна-агресор має порт уздовж Балтійського моря та невеликі тихі підводні човни, які можуть рухатися непоміченими.
Багато європейських урядів і експерти бачать Москву як найімовірнішого диверсанта, проте вибух „зовсім не приносить користі” москві, пише NYT.
Журналісти зазначають, що кремль зобов’язаний надалі сплачувати Україні транзитні збори та не може обіцяти Німеччині дешевий газ, щоб „відірвати її від європейських союзників”. З іншого боку, додають вони, цей саботаж гарантує, що ціни на блакитне паливо будуть „незручно високими” для європейців до весни, що може створити стимул для країн ЄС підштовхнути Україну до переговорів.
„Той факт, що одна з труб „Північного потоку-2” залишається недоторканою, також означає, що в умовах енергетичної кризи Німеччина може змінити курс і дозволити цій трубі почати перекачування газу.
Саботування „Північного потоку” також створює невизначеність щодо того, яка інша інфраструктура може бути атакована. Окрім пошкодження трубопроводу, вибух був небезпечно близький до пошкодження кабелю, що транспортує електроенергію зі Швеції до Польщі”, – зауважує видання.
Федеральне відомство судноплавства і гідрографії ФРН (BSH) дозволило добудову газогону „Північний потік-2” у територіальних водах Німеччини.
Рішення відомства, оголошене в п’ятницю, може бути оскаржене, наприклад представниками організацій із захисту навколишнього середовища. Згідно з попереднім дозволом, роботи з прокладання труб могли продовжуватися в німецькій виключній економічній зоні лише з кінця травня.
Майже повний „Північний потік-2” – це проєкт розширення Північного потоку на дні Балтійського моря на суму 9,5 мільярда євро двома новими лініями із загальною транспортною потужністю 55 мільярдів кубічних метрів на рік, – так само, як існуюча пара газопроводу. Її маршрут пролягає від російського Віборгу до німецького Грайфсвальда і становить близько 1200 кілометрів. Для завершення нового газопроводу природного газу доведеться прокласти ще 150 кілометрів труб, при чому на обох лініях все ще не вистачає по 75 кілометрів. Із 150 кілометрів близько 120 проходять через данські територіальні води, а 30 – через німецькі.
Будівництво газопроводу, що з’єднує Росію з Німеччиною, зупинилося в 2019 році, оскільки швейцарська компанія Allseas припинила прокладання трубопроводу на датському острові Борнхольм через американські санкції. Олексій Міллер, генеральний директор „Газпрому”, тоді оголосив, що російська газова компанія, яка в основному знаходиться у державній власності, завершить будівництво газопроводу самостійно.
Роботи з прокладання труб відновились у грудні минулого року після річної перерви. Замість спеціального судна швейцарської компанії на місці продовжувало працювати російське трубопровідне судно „Фортуна”, але його довелося закрити через 2,6-кілометрову ділянку, оскільки діюча ліцензія BSH закінчилася наприкінці року. Для захисту морських птахів новий дозвіл дозволяє прокладати трубопровід щонайбільше протягом 30 днів із січня по травень, після чого повинна бути дотримана 14-денна перерва.
Крім того, США, Польща та Україна не хочуть, щоб трубопровід був завершений. Вони побоюються, що, будуючи його, Москва отримає занадто великий вплив у Німеччині. З іншого боку, Берлін стверджує, що проєкт забезпечить для себе пряме та безпечне джерело енергії. З будівництвом трубопроводу «Північний потік-2» Росія могла б, у принципі, виключити Україну як транзитну країну та перенаправити 80 відсотків поставок російського газу до Європи на єдиний маршрут, завоювавши при цьому домінуюче становище на німецькому ринку, таким чином збільшивши свою частку із 40 до понад 60 відсотків.
